# Зміст * [Зміст](/) * [Вступне слово](/vstup) * [Географiчне пiзнання Землi](/geografichne_piznannya_zemli) * [Cтародавня епоха пізнання Землі](/geografichne_piznannya_zemli/ctarodavnya_epoha_pznannya_zeml) * [Геродот](/geografichne_piznannya_zemli/ctarodavnya_epoha_pznannya_zeml/gerodot) * [Ератосфен](/geografichne_piznannya_zemli/ctarodavnya_epoha_pznannya_zeml/eratosfen) * [Клавдій Птолемей](/geografichne_piznannya_zemli/ctarodavnya_epoha_pznannya_zeml/klavdyu_ptolemeu) * [Пізнання землі у середні віки](/geografichne_piznannya_zemli/pznannya_zeml_u_seredn_vki) * [Ібн Батута](/geografichne_piznannya_zemli/pznannya_zeml_u_seredn_vki/ibn_batuta) * [Марко Поло](/geografichne_piznannya_zemli/pznannya_zeml_u_seredn_vki/marko_polo) * [Мартін Бехайм](/geografichne_piznannya_zemli/pznannya_zeml_u_seredn_vki/martyn_bekhaum) * [Епоха Великих географічних відкриттів](/geografichne_piznannya_zemli/epoha_velikih_geografchnih_vdkrittv) * [Бартоломеу Діаш](/geografichne_piznannya_zemli/epoha_velikih_geografchnih_vdkrittv/bartolomeu_dyash) * [Васко да Гама](/geografichne_piznannya_zemli/epoha_velikih_geografchnih_vdkrittv/vasko_da_gama) * [Христофор Колумб](/geografichne_piznannya_zemli/epoha_velikih_geografchnih_vdkrittv/khrystofor_kolumb) * [Амеріґо Веспуччі](/geografichne_piznannya_zemli/epoha_velikih_geografchnih_vdkrittv/amerigo_vespuchi) * [Фернан Магеллан](/geografichne_piznannya_zemli/epoha_velikih_geografchnih_vdkrittv/fernan_magellan) * [Абель Тасман](/geografichne_piznannya_zemli/epoha_velikih_geografchnih_vdkrittv/abel_tasman) * [Френсіс Дрейк](/geografichne_piznannya_zemli/epoha_velikih_geografchnih_vdkrittv/frensys_dreyk) * [Дослідження Північно-Східної Азії](/geografichne_piznannya_zemli/epoha_velikih_geografchnih_vdkrittv/doslydzhennya_pyvnychno_schydnoyu_azyu) * [Географiя нового часу](/geografichne_piznannya_zemli/novichas) * [Вітус Беринг](/geografichne_piznannya_zemli/novichas/vytus_bering) * [Джеймс Кук](/geografichne_piznannya_zemli/novichas/dzheums_kuk) * [Александр Гумбольдт](/geografichne_piznannya_zemli/novichas/aleksandr_gumboldt) * [Іван Крузенштерн та Юрій Лисянський](/geografichne_piznannya_zemli/novichas/ivan_kruzenshtern_ta_yuryu_lysyanskyu) * [Фадей Беллінсгаузен і Михайло Лазарєв](/geografichne_piznannya_zemli/novichas/phadey_bellynsgauzen_ta_mykhayulo_lazaryev) * [Микола Миклухо-Маклай](/geografichne_piznannya_zemli/novichas/mykola_myklucho_maklau) * [Петро Семенов-Тянь-Шанський](/geografichne_piznannya_zemli/novichas/petro_semenov_tyan_shanskyu) * [Девід Лівінгстон](/geografichne_piznannya_zemli/novichas/devyd_lyvyngston) * [Освоєння полярних широт](/geografichne_piznannya_zemli/osvoe) * [Дослідження південних широт](/geografichne_piznannya_zemli/osvoe/doslydzhennya_pyvdennych_shyrot) * [Дослідження північних широт](/geografichne_piznannya_zemli/osvoe/doslydzhennya_pyvnychnych_shyrot) * [Мiжнароднi дослiдження земної кулi](/geografichne_piznannya_zemli/international) * [Географiчнi дослiдження на територiї України](/geografichne_piznannya_zemli/ukr) * [Способи зображення Землі. Земля на планi та картi](/zemlya_na_plani_ta_karti) * [Масштаб](/zemlya_na_plani_ta_karti/masshtab) * [Глобус](/zemlya_na_plani_ta_karti/globus) * [Карта](/zemlya_na_plani_ta_karti/karta) * [Картографiчна проекцiя](/zemlya_na_plani_ta_karti/karta/kartografichna_proektsiya) * [Умовнi знаки](/zemlya_na_plani_ta_karti/karta/umovni_znaki) * [План](/zemlya_na_plani_ta_karti/plan) * [Орієнтування на місцевості](/zemlya_na_plani_ta_karti/orntuvannya_na_mstsevost) * [Орієнтування за Полярною зорею](/zemlya_na_plani_ta_karti/orntuvannya_na_mstsevost/polyarna_zyrka) * [Орієнтування за компасом](/zemlya_na_plani_ta_karti/orntuvannya_na_mstsevost/kompas) * [Азимут](/zemlya_na_plani_ta_karti/orntuvannya_na_mstsevost/azymut) * [Зображення нерівностей земної поверхні на плані та карті](/zemlya_na_plani_ta_karti/zobrazhennya_nervnostei_zemno_poverhn_na_plan_ta_kart) * [Абсолютна висота](/zemlya_na_plani_ta_karti/zobrazhennya_nervnostei_zemno_poverhn_na_plan_ta_kart/absolutna_vysota) * [Вiдносна висота](/zemlya_na_plani_ta_karti/zobrazhennya_nervnostei_zemno_poverhn_na_plan_ta_kart/vydnosna_vysota) * [Градусна сітка Землі. Географічні координати точок](/zemlya_na_plani_ta_karti/gradusna_stka_zeml_geografchn_koordinati_tochok) * [Топографічна карта](/zemlya_na_plani_ta_karti/topografchna_karta) * [Додаток 1. Умовні позначення.](/zemlya_na_plani_ta_karti/dodatok_1) * [Наука географiя](/nauka_geografiya) * [Геологiчний час](/nauka_geografiya/geologichnii_chas) * [Рух Землi у космосi](/nauka_geografiya/ruh_zemli_u_kosmosi) * [Доба](/nauka_geografiya/ruh_zemli_u_kosmosi/doba) * [Рiчний рух Землi. Зміна пір року](/nauka_geografiya/ruh_zemli_u_kosmosi/rychnyu_ruh_zemli) * [Часовi пояси](/nauka_geografiya/chasovi_poyasi) * [Лiтосфера](/lytosfera) * [Внутрiшня будова Землi](/lytosfera/vnutrishnya_budova_zemli) * [Гiрськi породи та мiнерали](/lytosfera/girski_porodi_ta_minerali) * [Розмiри Землi](/lytosfera/rozmiri_zemli) * [Утворення материкiв та океанiв](/lytosfera/utvorennya_materikiv_ta_okeaniv) * [Лiтосфера та лiтосфернi плити](/lytosfera/litosfera_ta_litosferni_pliti) * [Рухи земної кори](/lytosfera/ruhy_zemnoi_kory) * [Вплив внутрiшнiх сил Землi](/lytosfera/vpliv_vnutrishnih_sil_zemli) * [Землетруси](/lytosfera/vpliv_vnutrishnih_sil_zemli/zemletrusy) * [Вулканiзм](/lytosfera/vpliv_vnutrishnih_sil_zemli/vulkanyzm) * [Гарячі джерела та гейзери](/lytosfera/vpliv_vnutrishnih_sil_zemli/garyachy_dzherela_ta_geyzery) * [Вплив зовнiшнiх сил Землi](/lytosfera/vpliv_zovnishnih_sil_zemli) * [Основнi форми рельєфу Землi](/lytosfera/osnovni_formi_relfu_zemli) * [Рівнини](/lytosfera/osnovni_formi_relfu_zemli/ryvnyny) * [Гори](/lytosfera/osnovni_formi_relfu_zemli/gory) * [Рельєф дна Свiтового океану](/lytosfera/relf_dna_svitovogo_okeanu) * [Додаток 1. Основнi гори свiту](/lytosfera/dodatok_osnovni_gori_svitu) * [Гiдросфера](/gidrosfera) * [Свiтовий колообiг води](/gidrosfera/svitovii_koloobig_vodi) * [Свiтовий океан та його частини](/gidrosfera/svitovii_okean_ta_iogo_chastini) * [Моря](/gidrosfera/svitovii_okean_ta_iogo_chastini/morya) * [Затока](/gidrosfera/svitovii_okean_ta_iogo_chastini/zatoka) * [Протока](/gidrosfera/svitovii_okean_ta_iogo_chastini/protoka) * [Частини суходолу](/gidrosfera/chastini_suhodolu) * [Острови](/gidrosfera/chastini_suhodolu/ostrovy) * [Воднi маси](/gidrosfera/vodni_masi) * [Додаток 1. Найбiльшi глибини океанiв](/gidrosfera/vodni_masi/dodatok_1_naibilshi_glibina_okeaniv) * [Рух води в океанi](/gidrosfera/ruh_vodi_v_okeani) * [Океанiчнi течiї](/gidrosfera/ruh_vodi_v_okeani/okeanychny_techyy) * [Води суходолу](/gidrosfera/vodi_suhodolu) * [Річка](/gidrosfera/vodi_suhodolu/rychky) * [Ерозія](/gidrosfera/vodi_suhodolu/rychky/erosyua) * [Озеро](/gidrosfera/vodi_suhodolu/ozera) * [Болото](/gidrosfera/vodi_suhodolu/bolota) * [Штучнi водойми](/gidrosfera/vodi_suhodolu/shtuchni_vodoimi) * [Льодовики та багаторiчна мерзлота](/gidrosfera/vodi_suhodolu/lodoviki_ta_bagatorichna_merzlota) * [Форми рельєфу: яр та балка](/gidrosfera/vodi_suhodolu/formy_relefu) * [Додаток 2. Рiчки](/gidrosfera/vodi_suhodolu/dodatok_2_richki) * [Додаток 3. Озера](/gidrosfera/vodi_suhodolu/dodatok_3_ozera) * [Пiдземнi води](/gidrosfera/pidzemni_vodi) * [Атмосфера](/atmosfera) * [Тепловi пояси Землi](/atmosfera/teplovi_poyasy_zemli) * [Пояси атмосферного тиску на Землi](/atmosfera/poyasy_atmosfernogo_tysku_na_zemli) * [Вiтер, постiйнi та змiннi вiтри](/atmosfera/viter_postiini_ta_zminni_vitry) * [Пасати](/atmosfera/viter_postiini_ta_zminni_vitry/pasaty) * [Бриз](/atmosfera/viter_postiini_ta_zminni_vitry/bryz) * [Мусони](/atmosfera/viter_postiini_ta_zminni_vitry/musony) * [Вологiсть повiтря](/atmosfera/vologyst_povytrya) * [Хмари i туман](/atmosfera/hmary_i_tuman) * [Перисті хмари](/atmosfera/hmary_i_tuman/perusty_hmary) * [Шаруваті хмари](/atmosfera/hmary_i_tuman/sharuvaty_hmary) * [Купчасті хмари](/atmosfera/hmary_i_tuman/kupchasty_hmary) * [Повiтрянi маси,циклони та антициклони](/atmosfera/povitryani_masy-cyklony_ta_antycyklony) * [Види опадiв i закономiрностi їхнього розподiлу](/atmosfera/vydy_opadiv_i_zakonomirnosti_ihnogo_rozpodilu) * [Дощ](/atmosfera/vydy_opadiv_i_zakonomirnosti_ihnogo_rozpodilu/dosch) * [Снiг](/atmosfera/vydy_opadiv_i_zakonomirnosti_ihnogo_rozpodilu/snig) * [Град](/atmosfera/vydy_opadiv_i_zakonomirnosti_ihnogo_rozpodilu/grad) * [Туман](/atmosfera/vydy_opadiv_i_zakonomirnosti_ihnogo_rozpodilu/tuman) * [Роса, іній та паморозь](/atmosfera/vydy_opadiv_i_zakonomirnosti_ihnogo_rozpodilu/rosa_inyu_pamoroz) * [Погода, її елементи, типи, змiна в часi](/atmosfera/pogoda__elementy_typy-_zmina_v_chasi) * [Клiмат Землi, чинники його формування, пояси i основнi типи](/atmosfera/klimat_zemli_chynnyky_iogo_formuvannya_poyasi_i_osnovni_typy) * [Кліматичні пояси](/atmosfera/klimat_zemli_chynnyky_iogo_formuvannya_poyasi_i_osnovni_typy/klimat_poyasi) * [Бiосфера](/biosfera) * [Вплив господарської дiяльностi людини на бiосферу](/biosfera/vplyv_gospodarsko_diyalnosti_lyudyny_na_biosferu) * [Ґрунти](/biosfera/grunty) * [Географiчна оболонка, закономiрностi її формування i розвитку](/biosfera/geografichna_obolonka_zakonomirnosti__formuvannya_i_rozvytku) * [Зональнi природнi комплекси](/biosfera/zonalni_pryrodni_kompleksy) * [Географiчнi пояси Землі](/biosfera/zonalni_pryrodni_kompleksy/geographychny_poyasy_zemly) * [Природнi зони. Висотна пояснiсть](/biosfera/zonalni_pryrodni_kompleksy/geographychny_poyasy_zemly/pryrodny_zony) * [Азональнi природнi комплекси](/biosfera/azonalni_pryrodni_kompleksy) * [Господарська діяльність людини](/zminy_pryrody_pid_vplyvom_gospodarsko_diyalnosti_lyudyny) * [Змiни компонентiв природи людиною](/zminy_komponentiv_pryrody_lyudynoyu) * [Природнi ресурси материкiв та океанiв](/pryrodni_resursy_materykiv_ta_okeaniv) * [Забруднення природного середовища](/zabrudnennya_pryrodnogo_seredovyscha) * [Охорона природного середовища](/ohorona_pryrodnogo_seredovyscha) * [Міжнародні організації](/ohorona_pryrodnogo_seredovyscha/mizhnarodny_organyzacyy) * [Розв'язання географiчних задач](/rozvyazannyageografichnyh_zadach) * [Амплiтуда коливань температури](/rozvyazannyageografichnyh_zadach/amplituda_kolyvan_temperatury) * [Зволоження територiї](/rozvyazannyageografichnyh_zadach/zvolozhennya_terytorii) * [Ресурсозабезпеченiсть](/rozvyazannyageografichnyh_zadach/resursozabezpechenist) * [Рiчки](/rozvyazannyageografichnyh_zadach/richky) * [Населення](/rozvyazannyageografichnyh_zadach/naselennya) * [Тиск](/rozvyazannyageografichnyh_zadach/tysk) * [Пам’ятка](/rozvyazannyageografichnyh_zadach/pamyatka) # Вступне слово Інтерактивні книги на проекті складаються з авторського структурованого теоретичного матеріалу, вбудованих відео та запитань, відповіді на які оброблюються миттєво. У запитання іноді вбудовано підказки для того, щоб читач міг глибше вивчити конкретну тему. У книзі часто застосовано стилізовані блоки, такі як «означення», «авторський алгоритм», «задача» тощо. Звертайте на них увагу. Визначення **Проект EdEra Books** — соціальний проект інтерактивної освітньої літератури, створений на базі проекту EdEra (ed-era.com). Проект створюють випускники і студенти престижних університетів України та Європи, професіонали й експерти для української молоді та всіх, хто прагне здобувати якісні знання, набувати фахових навичок за допомогою новітніх технологій. ## Технічні можливості Зліва на кожній сторінці ви бачите зміст книги. За допомогою кнопки на панелі (1) зміст можна приховувати та відкривати знову. На цій панелі є кнопка у формі букви «А». Натиснувши на неї, ви відкриєте меню, в якому можна змінювати розмір кегля, режим відображення тощо. Справа є панель (2) з соціальними мережами. Ви можете поділитися з друзями інформацією з кожної сторінки інтерактивної книги. Так ви допоможете людям дізнатися про наш проект, а також продемонструєте, що Ви дуже розумні й читаєте корисну літературу :) ![Функціонал сервісу EdEraBooks](https://rawgit.com/chudaol/ed-era-book-physics/master/book/vstupne_slovo1.png) ## Умови користування та зауваження EdEra Books – соціальний освітній проект, який дозволяє необмежене та безкоштовне використання сервісу в освітніх цілях. Будь-яке копіювання матеріалів проекту на сторонній ресурс можливе лише за умови зазначення авторства та з посиланням на проект (ed-era.com, ed-era.com/books). Команда проекту EdEra вважає, що розробка справді якісного освітнього українського продукту – результат старанної, наполегливої, творчої та колективної роботи. Тому не будьте байдужими, долучайтесь до розвитку й облагороджування цього сервісу: Напрямки співпраці: * **Редагування.** Можливо, Ви знайшли якусь граматичну чи пунктуаційну помилку. Обов'язково сповістіть нам про це! Ми виправимо її. Маємо великий обсяг матеріалу на редагування. Будемо вдячні, якщо візьметесь за цю роботу. Пишіть нам на електронну пошту. * **Експертиза.** У роботі над освітніми продуктами команда й викладачі EdEra увесь час збирають відгуки та радяться з експертами в освітній галузі. Маєте будь-які зауваження, поради, доповнення до матеріалу? Обов'язково зв'яжіться з нами! Ми робимо все, щоб матеріал на проекті був максимально якісним, і не нехтуємо експертною допомогою. **Email:** **Phone:** +380 63 380 60 42 * **Матеріальна допомога.** Проект розробляється власними силами команди та небайдужих людей. Це великий, але, на нашу думку, дуже важливий для українського освітнього простору, обсяг роботи. Навіть невеликий внесок зможе допомогти прискорити і стабілізувати процес розробки та розвитку проекту. # Географiчне пiзнання Землi ✔ Хто винайшов сонячний годинник?\ ✔ Коли у літописі вперше згадано назву «Україна»?\ ✔ Хто є автором першого відомого нам глобусу?\ ✔ Чому крайню південну точку Африки назвали мисом Доброї Надії?
*Після цього параграфу ви зможете відповісти на ці та багато інших запитань.* ✔ Під час вивчення цієї теми зверніть увагу на маршрути подорожей мандрівників та відкриття вчених. Для кращого запам’ятовування теорії рекомендую користуватися асоціаціями (Мартін Бехайм — перший глобус — єдине німецьке прізвище, Марко Поло — єдиний, хто почав подорож з Венеції, прізвище схоже на назву модного бренду одягу тощо). # Cтародавня епоха пізнання Землі Люди у всі часи цікавилися світом, що їх оточує. Тому витоки географії як землеописової науки знаходимо у давніх народів. У різних народів уявлення про землю та досягнення в її пізнанні відрізнялися. Давні єгиптяни вміли визначати напрямок південь – північ, передбачали, якими будуть повені на Нілі. Месопотамці виділяли 12 місяців у році, пояснювали рухи небесних тіл, склали карти земель уздовж річок Тигр і Євфрат, склали описи країн, що розташовувалися між Середземним морем і Перською затокою. ![](/files/-LWNROxEHJMs1QLUvPCX) Рисунок 2.1.1: Уявлення стародавніх індійців про землю Фінікійці були мореплавцями і першовідкривачами. Вони вміли орієнтуватися за зорями, заснували багато портів у Середземному морі. Є відомості про те, що фінікійці першими плавали вздовж берегів Африки, тоді ще невідомого для європейців материка. ![](/files/-LWNROxGILpoM3wpk4J8) Рисунок 2.1.2: Маршрут подорожі фінікійців (600 р. до н.є.) Великий внесок у розвиток географії внесли античні вчені. Так,Анаксімандр винайшов сонячний годинник – гномон, а також першим накреслив географічну карту з використанням масштабу. Хто з вчених перший визначив розміри Землі?ЕратосфенГеродотПтолемей [Птолемей](https://geography.ed-era.com/geografichne_piznannya_zemli/pages/-LWNRK47Xr7X37VT6HEW#%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B4%D1%96%D0%B9-%D0%BF%D1%82%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%B9) – геоцентрична система (в центрі Земля), [Коперник](/geografichne_piznannya_zemli/ctarodavnya_epoha_pznannya_zeml#kopernik) – геліоцентрична система (в центрі Сонце). # Геродот Давньогрецький мислитель Геродот відомий своїми описами Скіфії (нині південь України, Північне Причорномор’я), земель біля Каспійського моря, Північної Африки та описами життя і традицій народів, що населяли ці території. Геродот хотів розповісти про невдалий похід раніше непереможного Дарія на скіфів в степах України, проте книга затягнулась і слугує зараз описом скіфського побуту та звичаїв. Це перший опис Скіфії та народів, що її населяли, який дійшов до нас. Характерно, що немає доказів того, що Геродот побував у кримських і приазовських містах, тому, ймовірно, книгу було написано з розповідей інших колоністів. Геродот описав Скіфію, як величезну безлісу рівнину з родючими ґрунтами, на яких ростуть зернові рослини, цибуля, часник, льон; місцевість із суворими природними умовами: «...зима триває 8 місяців, а повітря наповнюється пір’ям (снігом)». Стверджував, що Земля лежить на овальній площині, на яку спирається небосхил. До речі, «Історія» Геродота посідає 28 рядок у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу Newsweek. # Ератосфен «Батьком географії» заслужено називають Ератосфена. Він першим назвав науку про Землю «географією», обчислив коло Землі, визначив її розміри, виділив п ’ять зон – жарку, дві помірні й дві холодні – та описав їхні межі. Ератосфен склав карту світу, розширивши його межі від Греції до островів Цейлон та Ісландія. ![](/files/-LWNRQ-7E_Z7NxsaE5Y4) Рисунок 2.1.3: Світ за Ератосфеном # Клавдій Птолемей Період античної географії завершується працями Клавдія Птолемея «Альмагест» (де він запевняє, що Земля є центром Всесвіту) та «Порадник з географії» у восьми книгах. До них додавалося 27 карт, одна з яких – загальна карта світу, інші – карти окремих частин світу. ![](/files/-LWNRRat2K4u46xoBdU6) Рисунок 2.1.4: Карта світу з "Географії Птолемея" На карті світу Птолемей застосував градусну сітку. Птолемеївська геоцентрична система світу, а також математична теорія руху планет навколо нерухомої Землі, була актуальною до 1543 року, коли польський астроном Микола Коперник запропонував альтернативну, геліоцентричну систему. Тобто ця теорія панувала 1500 років. # Пізнання землі у середні віки У середні віки (V-ХV ст.) знання про Землю розширили араби. Арабські мандрівники описали вітри та утворення хмар, здійснили поділ Землі на 14 кліматичних районів, створили Атлас клімату, вивчали особливості утворення окремих форм земної поверхні. Значні географічні досягнення в середні віки належать ученим Китаю. Вони перші у світі здійснили перепис населення. Перші почали проводити систематичні спостереження за погодою, створили опадомір, компас, описали колообіг води в природі, пояснили формування річкових долин і процеси руйнування гір. Крім того, китайські мандрівники перетнули Тибет і Гімалаї – найвищі гори світу, проклали морські шляхи на захід і схід. Цікаво Що стосується дослідження України, то назву «Україна» вперше згадано у літописі 1187 року, а в «Повісті врем’яних літ» зібрано чимало географічних назв і описів її природи та населення. Хто створив перший глобус?Мартін БехаймВаско да ГамаБартоломеу Діаш Укажiть досягнення у сферi пiзнання землi у середнi вiки:було доведено, що жарка приекваторiальна земля заселенана картi свiту вперше застосовано градусну сiткуученi Китаю вперше здiйснили перепис населеннявперше європейський мандрiвник вiдвiдав Китайземлепрохiдцi змогли дiстатися берегiв Пiвнiчного Льодовитого i Тихого океанів # Ібн Батута Одним із найвидатніших мандрівників того часу був Ібн Батута, який, подорожуючи протягом понад 30 років, подолав відстань близько 120 тисяч кілометрів. Він дійшов майже до екватора і довів, що жарка приекваторіальна земля заселена. ![](/files/-LWNROXuQYaoNKbaIw_d) Рисунок 2.2.1: Маршрут подорожi Iбн Батути Запам’ятайте Подорож Ібн Батути почалася з Марокко, а дійшов він аж до Китаю. Зі слів Ібн Батути була написана книга «Подарунок споглядачам про дива міст та чудеса подорожей», яка є цінним історичним джерелом, адже в ній описано найцікавіше, що бачив Батута за довгі роки подорожей. # Марко Поло Марко Поло – перший європеєць, який відвідав Китай та внутрішні райони Азії. Подорож відбулася у 1271–1295 роках. ![](/files/-LWNROxcu5g1ndRzYU9-) Рисунок 2.2.2: Маршрут подорожі Марко Поло Цей венеціанський купець почав подорожувати ще у 17 років. У 1297 році Марко Поло був ув’язнений у Генуезькій фортеці. Тут, у полоні, він продиктував одному з в’язнів свою «Книгу». В ній Марко Поло докладно описав Китай, Персію, Вірменію, Грузію, Індію, згадав про Японію, Мадагаскар і підтвердив, що південніше від екватора є поселення людей. Але оригінал цього манускрипту, на жаль, не зберігся. Книга його багато разів перевидавалася і доповнювалась. Вона мала значний вплив на мореплавців, картографів, письменників XIV–XVI століть. Зокрема вона була на кораблі Христофора Колумба під час його пошуку маршруту в Індію. # Мартін Бехайм Бурхливий розвиток географії у Європі розпочався за часів Відродження (з початку XV ст). Європейці почали активно відкривати нові землі. Великобританія, Голландія, Іспанія і Португалія – були на той час найрозвиненішими морськими державами та наполегливо змагалися між собою за володіння морськими просторами та заморськими країнами. Відкриття нових земель дало поштовх для розвитку картографії та країнознавства. Німецький географ і мандрівник Мартін Бехайм виготовив перший із відомих нам глобусів – «Земне яблуко». На ньому досить точно зображено океани і суходіл. За основу для глобуса Бехайм узяв карту світу Птолемея. ![](/files/-LWNRQ0sNYod0QoWhE74) Рисунок 2.2.3: Півкулі глобуса Бехайма # Епоха Великих географічних відкриттів Епохою Великих географічних відкриттів заведено називати історичний період від кінця XV до середини ХVII ст. Табл. 2.3.1: Мандрiвки середньовiччя |

Вiкiнги
(IX-XV ст.)

|

Марко Поло
(1254-1324 рр.)

|

Афанасiй Нiкiтiн
(?-1475 р.)

| | ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ | ---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- | --------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- | | | | | Табл. 2.3.2: Епоха великих географiчних видкриттiв | 1487 р. | Португалець Бартоломеу Дiаш обiгнув Африку з пiвдня. | Пiдтвердилися сподiвання, що Iндiї можна дiстатися океаном, прямуючи вздовж схiдного Узбережжя Африки. | | --------------------------------------- | ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ | ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- | | 1492 р. | Ґенуезець Христофор Колумб досяг островiв Вест-Iндiї. | Фактично це було вiдкриття європейцями Америки та початок масштабного освоєння її земель. | |

1492—
1493 рр.

| Перше плавання X. Колумба. | Експедицiя пройшла вздовж островiв Куба й Еспаньйола. | |

1493—
1496 рр.

| Друге плавання X. Колумба. | Було вiдкрито багато островiв: Гваделупа, Монтсеррат, Сан Крiстобаль, Вiрґiнськi, Пуерто-Рiко та iн. | | 1497 р. | Португалець Васко да Ґама вiдкрив морський шлях iз Європи в Iндiю. | Вiд того часу i до вiдкриття Суецького каналу (1869 р.) основна торгiвля європейцiв iз країнами Пiвденної та Схiдної Азiї вiдбувалася цим шляхом. | |

1498—
1500 рр.

| Третє плавання X. Колумба. | Колумб висадився на берег Пiвденної Америки. | |

1502—
1504 рр.

| Четверте плавання X. Колумба. | Протока, яка б вiдкрила шлях до Iндiї, так i не була знайдена. | |

1519—
1522 рр.

| Перше навколосвiтнє плавання iспанської експедицiї пiд керiвництвом Фернана Маґеллана. | На практицi було доведено, що Земля має форму кулi, а Свiтовий океан є єдиним цiлим. | |

1577—
1580 рр.

| Друге навколосвiтнє плавання ескадри пiратiв, що мали заступництво англiйської корони, пiд керiвництвом Френсiса Дрейка. | Були зробленi важливi уточнення карти свiту. | |

Кiнець XVI—
середина XVII ст.

| Походи землепроходцiв iз метою освоєння Сибiру та Далекого Сходу. | Була дослiджена значна частина Сибiру та Далекого Сходу, складенi карти. | | 1644 р. | Вiдкриття Австралiї голландським мореплавцем Абелем Тасманом. | Було остаточно доведено, що Австралiя — самостiйний материк. | Укажiть iм’я мандрiвника, який здiйснив першу навколосвiтню подорожХристофор КолумбФернан МагелланВаско да ГамаIбн Батута Укажiть iм’я мандрiвника, якого називали "залiзним пiратом"Хуан ЕльканоАмерiго ВеспуччiХристофор КолумбФренсiс Дрейк # Бартоломеу Діаш Значних успіхів у відкритті нових земель досягли португальці. Так, принц Португалії Генріх Мореплавець фінансував подорожі вздовж західного узбережжя Африки (його називають Мореплавцем, хоч сам він не брав участі у подорожах). Португалець Бартоломеу Діаш 1487 року вирушив у плавання з метою відкрити морський шлях до Індії. Він обігнув Африку з півдня і побував на її крайній південній точці – мисі Бур, який пізніше назвали мисом Доброї Надії, адже вона давала надію на те, що шлях до Індії буде знайдено. ![](/files/-LWNRPHytTH_1o6FRJ0H) Рисунок 2.3.1: Маршрут подорожi Бартоломео Дiаша # Васко да Гама На основі звітів Діаша Васко да Гама розробив маршрут свого плавання до Індії. Ця подорож розпочалася 1497 року і тривала понад два роки. Із 170 осіб команди додому повернулося тільки 44. Васко да Гама досягнув жаданих берегів Індії, хоча плавання було дуже складним. ![](/files/-LWNROdQ5cmyGahw3EGe) Рисунок 2.3.2: Маршрут подорожi Васко да Гами # Христофор Колумб Одне з найвизначніших відкриттів в історії зробив Христофор Колумб. Спочатку він запропонував португальському королю маршрут західного шляху до Індії. Через великий ризик його спочатку не прийняли. Але пізніше іспанська королева Ізабелла підтримала цю пропозицію. Влітку 1492 року у складі трьох каравел – «Санта-Марія», «Нінья» і «Пінта» – експедиція вирушила на пошуки нового шляху до казково багатої Індії. Колумб вважав відкриті землі Індією, але то не була очікувана казкова земля. Видатний мореплавець здійснив **чотири** подорожі до берегів Америки. Він відкрив Багамські острови, острови Куба та Гаїті, Малі Антильські острови, острів Трінідад. До самої смерті Колумб був переконаний у тому, що відкрив шлях до Індії. ![](/files/-LWNRQjrHi6scdcZQqiy) Рисунок 2.3.3: Подорожi Христофора Колумба # Амеріґо Веспуччі У 1502-1504 роках експедиція під керівництвом португальця Амеріґо Веспуччі вирушила до Південної Америки. Вона обстежила східне узбережжя материка. Саме тоді стало зрозумілим, що Колумб і Веспуччі відкрили нові континенти, які назвали Новим Світом. Цікаво Ще до Колумба, приблизно у ІХ-ХІ сторіччі до берегів Америки мандрували нормани, більш відомі як вікінги. Це народ, який колись жив на Скандинавському півострові. # Фернан Магеллан Перша подорож навколо світу, яку здійснив Фернан Магеллан, розпочалася 1519 року. П’ять суден з командою з 265 осіб успішно перетнули Атлантичний океан. У жовтні 1520 року експедиція увійшла у вузьку протоку (пізніше названу Магеллановою), якою довго блукала в пошуках проходу до невідомого тоді океану. Під час цих пошуків було відкрито архіпелаг Вогняна Земля. Нарешті Магеллан знайшов вихід в океан, який назвав **Тихим** (за три місяці плавання на ньому не було жодного шторму). Діставшись Філіппінських островів, Магеллан зіткнувся з вороже налаштованими місцевими мешканцями та загинув в одній із сутичок з ними. Залишки експедиції з 18 осіб на судні «Вікторія» на чолі з Хуаном Елькано обігнули Африку і 6 вересня 1522 року повернулися до Іспанії. ![](/files/-LWNRQDMo-bHpCFuvj2z) Рисунок 2.3.4: Навколосвiтня подорож Магеллана Отже, подорож Магеллана довела, що Земля кулястої форми, підтвердила єдність Світового океану та відкриття нового материка Колумбом. # Абель Тасман З метою пошуку таємничого Південного материка голландський мореплавець Абель Тасман у 1642-1643 роках очолив експедицію, що з півдня обійшла материк, який пізніше було названо Австралією. ![](/files/-LWNRR9buP1bHfSid3aY) Рисунок 2.3.5: Подорож Абеля Тасмана Також Тасман відкрив великий острів біля узбережжя материка, пізніше названий його ім’ям – Тасманія. Тасман пройшов також уздовж берегів Нової Зеландії, островів Тонга, Фіджі та ін. У 1644 році мореплавець обстежив північне узбережжя Австралії і наніс його на карту. # Френсіс Дрейк Географічні відкриття здійснювали навіть пірати. Одним з піратів був Френсіс Дрейк. У 1577-1580 роках він здійснивдругу навколосвітню подорож. ![](/files/-LWNROlqOPw4XYPC9EhD) Рисунок 2.3.7: Маршрут подорожi Френсiса Дрейка Дрейк довів, що Вогняна Земля - острів, наніс західне узбережжя Північної Америки на карту. За заслуги у відкриттях королева Великобританії присвоїла йому шляхетне звання лицаря. Хоча він вважався героєм серед англійців, серед іспанців вважався злочинцем і піратом, відомим під прізвиськомEl Draque, тобто «Дракон», адже він посприяв перемозі над Іспанською Армадою у 1588 році. Його настільки незлюбили іспанці, що король Філіп II навіть призначив за його голову нагороду у 20 тис. дукатів. Запам’ятайте Навколосвітня подорож Френсіса Дрейка починається з Великобританії, а Магеллана – з Іспанії. # Дослідження Північно-Східної Азії Назви Азія і Сибір для європейців тривалий час були невідомими. Просуванню на схід за Уральські гори перешкоджали Казанське та Астраханське татарські ханства. Тільки після завоювання їх російські землепрохідці змогли дістатися берегів Північного Льодовитого і Тихого океанів. Так, 1581 рокуЄрмак перетнув Урал. Це сприяло подальшому швидкому просуванню європейців на схід Євразії. З 1630 року розпочалися походикозаків-землепрохідців Івана Москвітіна, Василя Пояркова, Єрофея Хабарова. Вони вийшли на узбережжя Охотського моря та до річки Амур. У 1648 році Федір Попов і Семен Дежньов (відкрив мис Дежньова) уперше пропливли Беринговою протокою. Завдяки цій експедиції на картах з’явилося зображення Північно-Східної Азії, підтверджено існування протоки між Азією і Америкою, відкрито Чукотський півострів. ![](/files/-LWNRPIev_iWbhmz2Tvl) Рисунок 2.3.6: Подорож Семена Дежньова # Географiя нового часу Упродовж другої половини XVIII й всього XIX ст. всебічно вивчали внутрішні території всіх відомих на той час земель, досліджували території навколо полюсів Землі, відкрили льодовий континент – Антарктиду. Сміливі й мужні мореплавці, вирушаючи у тривалі навколосвітні подорожі, ретельно вивчали особливості Світового океану та суходолу, складали докладні карти своїх мандрівок. Цей час увійшов в історію пізнання земної кулі як Новий час. На честь кого названо протоку між Азією та Америкою?Френсіс ДрейкВітус БерингСемен ДєжньовIбн Батута Хто розпочав колонізацію Австралії?Абель ТасманДжеймс КукСемен ДєжньовМикола Миклухо-Маклай # Вітус Беринг Нову сторінку в морські дослідження вписали експедиції, організовані за ініціативи російського царя Петра І. Так, у 1725-1730 роках Перша камчатська експедиція під керівництвом Вітуса Беринга остаточно підтвердила наявність протоки між Азією та Америкою. Завдяки Великій Північній експедиції (1733-1743) на карту було нанесено північні райони Сибіру, доведено неможливість регулярного плавання водами Північного Льодовитого океану через суцільну кригу. # Джеймс Кук Метою навколосвітніх подорожей Нового часу було розширення торгівельних зв’язків і колонізація нових земель. Видатний мореплавець і дослідник того часу англієць Джеймс Кук здійснив три навколосвітні подорожі. ![](/files/-LWNRPI-bYQMR5aonbQD) Рисунок 2.4.1: Маршрут плавання Джеймса Кука Під час першої (1768-1771) він відкрив східне узбережжя Австралії (до того часу голландці приховували своє відкриття від європейців, тому саме Кук розпочав її колонізацію) і встановив, що Нова Зеландія складається з двох островів. Під час другої експедиції (1772-1775) Джеймс Кук відкрив низку островів у Тихому океані. Під час третьої експедиції (1776-1780) кораблі Джеймса Кука обігнули Австралію, а звідти повернули на північ – до Гавайських островів і далі – до Північного Льодовитого океану. Зіткнувшись з кригою, мореплавець повернув назад до Гавайських островів. Це була його остання подорож. У 1779 році Джеймс Кук загинув у сутичці з місцевим населенням. Цікаво, що Кук заперечував існування антарктичного материка. # Александр Гумбольдт Важливими були експедиції в Азії, подорож Александра Гумбольдта до Південної Америки, дослідження Александра Маккензі Північно-Західної Канади та інші. ![](/files/-LWNROsqZWb4J8B9obDd) Рисунок 2.4.2: Портрет Александра Гумбольдта Александр Гумбольдт (1769-1859) – німецький натураліст, географ і мандрівник. За фахом Гумбольдт був гірничим інженером, займався ботанікою, мінералогією, хімією, також виконував обов'язки камергера і радника прусського короля, читав лекції в Берлінському університеті. Подорожував по Європі, Центральній і Південній Америці, Росії – Уралу, Алтаю, прикаспійських територіям і Каспійському морю. Написав багато визначальних наукових книг, серед яких такі роботи: * 30-томний твір «Подорож в рівноденні області Нового Світу» в 1799-1804 (включали описи рослин, геодезичні та картографічні матеріали, дані із зоології, порівняльної анатомії тощо). * «Картини природи» (за результатами американської експедиції). Вперше були сформульовані ідеї про тісний зв'язок між кліматом і характером рослинності. * «Космос» – план опису фізичного світу, де Гумбольдт спробував узагальнити всі були в той час знання про Всесвіт і Землю. * Незакінченими залишилися п'ять томів Історії географії. Своїм основним завданням він вважав «осягнення природи як цілого і збір свідчень про взаємодію природних сил». Гумбольдт створив такі наукові дисципліни, як фізична географія, ландшафтознавство, географія рослин. Розробив метод ізотерм, склав карту їх розподілу і фактично дав обгрунтування кліматології як науки. Докладно описав континентальний і приморський клімат, встановив природу їх відмінностей. Гумбольдт першим звернув увагу на небезпеку великомасштабної вирубки лісів. Завдяки його дослідженням були закладені наукові основи геомагнетизму. # Іван Крузенштерн та Юрій Лисянський На початку XIX ст. було організовано кілька навколосвітніх подорожей. Одну з них очолили Іван Крузенштерн та Юрій Лисянський на суднах «Надежда» та «Нева». Під час цієї експедиції (1803-1806) було уточнено карту світу, відкрито низку островів, проведено численні дослідження в океані. Дуже цікавими були описи побуту, традицій, господарства жителів Сахаліну і Камчатки. Крузенштерн склав «Атлас Південного моря», найточніший на той час. # Фадей Беллінсгаузен і Михайло Лазарєв Унікальною стала експедиція Фадея Беллінсгаузена і Михайла Лазарєва, яка вирушила в дорогу 1819 року на двох кораблях – «Восток» і «Мирний», аби знайти материк на крайньому півдні Землі. Подолавши труднощі плавання під вітрилами майже в суцільній кризі, 28 січня 1820 року кораблі підійшли до невідомого материка. Так був відкритий шостий материк – Антарктида. Крім материка, мореплавці побачили чимало островів. Вони визначили місце розташування своїх стоянок і провели різноманітні спостереження, зокрема за станом криги. Нині Антарктида – це материк міжнародного співробітництва, на якому є й українська наукова станція «Академік Вернадський». ![](/files/-LWNRO_nna1FDyDd3o-Q) Рисунок 2.4.3: Маршрут плавання Беллінсгаузена і Лазарєва # Микола Миклухо-Маклай Не можна не сказати про дослідження нашого земляка Миколи Миклухо-Маклая. Він дванадцять років жив серед папуасів Нової Гвінеї. Вивчав життя та побут жителів островів Індонезії та Мікронезії, досліджував узбережжя Австралії. Тим, хто зацікавився життям цьєї видатної людини, радимо переглянути фільм "Берег його життя". ![](/files/-LWNRPe6z39PBhUnnQDO) Рисунок 2.4.4: Подорожі Миклухо-Маклая Запам’ятайте Головним досягненням Миклухо-Маклая, оціненим сучасниками, стало практичне доведення видової єдності людства. # Петро Семенов-Тянь-Шанський Великою є заслуга Петра Семенова-Тянь-Шанського. Досліджував Центральне Чорнозем'я, подорожував по Швейцарії. Сімнадцять разів підіймався на Везувій. Очолював експедицію на Тянь-Шань (1856-1857). Створив школу російської географії, працював над установленням взаємозв'язків та взаємодії природних компонентів. Широко застосовував метод порівняння. Був організатором першого Всеросійського перепису населення 1898 року. Керував багатотомним виданням «Росія. Повний географічний опис нашої батьківщини» та «Мальовнича Росія» (1881-1885). ![](/files/-LWNRQH4PdyLYW_DSwyk) Рисунок 2.4.5: Активний вулкан Везувій, південь Італії # Девід Лівінгстон Видатним дослідником Африки був Девід Лівінгстон. У 1840 р. він вирушив як проповідник християнської релігії в Південну Африку. В 1849 році він пройшов через пустелю Калахарі до озера Нгамі, де ще ніколи не бували європейці. Наступного року він досяг верхів’їв великої річки Замбезі. В 1852 році Лівінгстон разом з багатьма туземцями – провідниками розпочав велику подорож на 33 човнах вверх по р. Замбезі. Саме тоді вперше в історії він перетнув материк зі сходу на захід, від р. Замбезі до Луанди. Коли раз Лівінгстон спускався вниз за течією Замбезі, перед ним постав величезний водоспад. Відкритому водоспаду мандрівник дав назву Вікторія, на честь англійської королеви. Він усе своє життя досліджував Африку та зробив найбільший внесок у вивчення цього материка. ![](/files/-LWNRQYhaFdcqhhSGXbJ) Рисунок 2.4.6: Дослідження Девіда Лівінгстона # Освоєння полярних широт У XX ст. було організовано експедиції до полюсів Землі. Так, 6 квітня 1909 року, американський полярний мандрівник Роберт Пірі з п’ятьма своїми супутниками досяг Північного географічного полюса. Ім’ям Роберта Пірі названо один з півостровів Гренландії. ![](/files/-LWNRQv8l5gIlzhcMVXA) Рисунок 2.5.1: Подорож Роберта Пірі У 1910-1912 роках норвежець Руаль Амундсен на судні «Фрам» здійснив подорож до Антарктиди. Південного полюса він дістався 14 грудня 1911 року. У той самий час до Антарктиди вирушив англієць Роберт Скотт на судні «Терра-Нова». Однак Південного полюса він досяг майже на місяць пізніше за Р. Амундсена. Останки його експедиції було знайдено лише наступного літа. Мандрівники загинули у 20 км від найближчого табору з продовольством. ![](/files/-LWNRQvA4HbyohsIsvlY) Рисунок 2.5.2: Маршрути експедицій Амундсена та Скотта У якому році була відкрита Антарктида?182019091911 Відкрила Перша російська антарктична експедиція під керівництвом Фадея Беллінсгаузена і Михайла Лазарєва у 1820 році. Який з полюсів Землі був відвіданий людьми першим?ПівнічнийПівденний Північного полюсу досяг Роберт Пірі 6 квітня 1909 року, а Південного полюса дістався Руаль Амундсен 14 грудня 1911 року. # Дослідження південних широт | Перша російська антарктична експедиція під керівництвом Фадея Беллінсгаузена і Михайла Лазарєва відкрила материк Антарктиду (1820 р.) | Норвезький дослідник Руаль Амундсен і його супутники 14 грудня 1911 р. досягли Південного полюса | Експедиція англійця Роберта Скотта 18 січня 1912 р. дісталася Північного полюса, але на зворотному шляху всі учасники експедиції загинули | | ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- | ------------------------------------------------------------------------------------------------ | ----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- | # Дослідження північних широт | Експедиція Віллема Баренца досліджувала моря Північно-льодовитого океану (1596—1597 рр.) | Вітус Беринґ склав карти північного узбережжя Аляски (1728 р.) | Англієць Едвард Паррі (1827 р.) та італієць Умберто Кальї(1900 р.) зробили невдалі спроби дістатися Північного полюса | Американський морський офіцер Роберт Пірі першим дістався Північного полюса | Фрітьоф Нансен спробував дістатися Північного полюса на кораблі «Фрам», але експедиція вимушена була повернутися | | ---------------------------------------------------------------------------------------- | -------------------------------------------------------------- | --------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- | --------------------------------------------------------------------------- | ---------------------------------------------------------------------------------------------------------------- | # Мiжнароднi дослiдження земної кулi Важливими для вивчення землі були Міжнародні полярні роки (МПР), коли було проведено міжнародні дослідження полярних областей Землі. Таких років було чотири: 1882-83 роки (Перший МПР), 1932-33 роки (Другий МПР), 1957-58 роки (Третій МПР), 2007-2009 роки (Четвертий МПР). ![](/files/-LWNRPIZ5Ds-_pqY7Ds7) Рисунок 2.6.1: «Логотип МПР» За часи Першого МПР було видано 36 томів наукових робіт, однак на той час велику кількість технічних розробок ще належало зробити (не було навіть радіо), станцій було мало, не вистачало наукових кадрів, тож ці дослідження були не особливо продуктивними та велися здебільшого у геофізичній, метеорологічній, біологічній сфері. Другий МПР вже був більш серйозним, дослідження велися на 58 станціях, використовувалися передові на той час технічні пристрої. Проводилися навіть радіозондові, радіофізичні та акустичні дослідження атмосфери. Третій МПР відбувався у рамках міжнародного геофізичного року. В його проведенні брали участь 67 країн. У цей рік відбулося встановлення баз в Антарктиді та ряд експедицій в глибину континенту, встановлення плавучих обсерваторій на крижинах в Арктиці. Під час Четвертого МПР було проведено більше 800 проектів, які були націлені на визначення сучасного стану навколишнього середовища в полярних регіонах. Дослідники намагалися: * порівняти зміни навколишнього середовища та стану народонаселення в полярних регіонах в минулому і майбутньому; * розробити **прогноз майбутніх змін**; * поліпшити розуміння взаємодії між полярними регіонами та іншою частиною планети в усіх масштабах; * використати унікальне положення полярних регіонів і **створити обсерваторії** з вивчення процесів, що відбуваються всередині Землі, на Сонці і в космосі; * вивчити культурні, історичні та соціальні процеси, що формують стійкість життя малих північних народів і визначити їх внесок у різноманітність загальнолюдської культури. В результаті, основними напрямками діяльності у полярній зоні було визначено: 1. Створення **єдиної мережі кліматичного моніторингу** в Антарктиді. 2. Глобальна **система спостереження** за снігом, льодом і вічною мерзлотою (Global Cryosphere Watch). 3. Роботи над **прогнозуванням** стану морів і льодовиків. У другій половині XX ст. з ініціативи Міжнародного географічного союзу проводять глобальні вивчення Землі. Першого липня 1957 року було започатковано науковий проект, названий «Міжнародним геофізичним роком». Дослідження виявилися такими грандіозними, що оголошений рік розтягнувся аж на 18 місяців. За єдиною програмою вели спостереження і дослідження земної кори, атмосфери, океанів. Міжнародна програма з вивчення річок, озер, боліт та інших водних об’єктів завершилася «Міжнародним десятиріччям» (1965-1974). У 1948 році було засновано Міжнародний союз охорони природи (МСОП), метою якого була розрока Всесвітньої стратегії охорони природи. ![](/files/-LWNRPIa_0bhgZ62cao-) Рисунок 2.6.1: «Офіційна емблема Міжнародного геофізичного року» Скільки було проведено Міжнародних полярних років?1234 Який Міжнародний полярний рік було проведено у рамках Міжнародного геофізичного року?1234 # Географiчнi дослiдження на територiї України В Україні наукові географічні дослідження значно розширилися у XIX ст. після створення Харківського, Київського і Одеського університетів. Величезний внесок у дослідження причорноморських степів і ґрунтів нашої країни зробив у другій половині XIX ст. Василь Докучаєв. У різні часи Павло Тутковський і Гаврило Танфільєв досліджували поверхню України та склали цінні карти її території. Особливе місце у становленні та розвитку вітчизняної географії належить Степану Рудницькому. У 1927 році в Харкові він організував і очолив Український науково-дослідний інститут географії та картографії. С. Рудницький перший склав комплексну географічну характеристику України, перший опрацював українську географічну термінологію, створив першу фізичну карту території нашої країни, видав кілька великих праць про Україну, що були перекладені різними європейськими мовами. Д. Воблий займався питаннями економічного районування, комплексного розвитку економіки України. В. Кубійович досліджував життя населення та особливості розвитку господарства Карпат. Укажiть досягнення Степана Рудницького:органiзував i очолив Український науково-дослiдний iнститут географiї та картографiїзаймався питаннями економiчного районування, комплексного розвитку економiки Українидослiджував причорноморськi степи i ґрунтисклав комплексну географiчну характеристику Українистворив першу фiзичну карту територiї нашої країни # Способи зображення Землі. Земля на планi та картi ## Земля з повітря У наш час є багато способів зображення поверхні Землі на площині. Одні з найсучасніших – аерофотознімок (фото з літака) ![](/files/-LWNROcf_g-bxCb1RaEV) і космічний знімок (фото з супутника). ![](/files/-LWNROchcjasqG_OOCrp) Аерофотознімки можуть бути планові (знімають перпендикулярно до поверхні) чи перспективні (вісь знімання нахилена під певним кутом). Зображена на них місцевість знята з невеликої висоти, тому зображення досить детальне. Космічний знімок – це фотографія ділянки Землі чи іншого небесного тіла, зроблена з космічного літального апарата (супутника, МКС тощо). Прикладка Завдяки космічному фотографуванню встановлено, що форма нашої планети — так званий **земний геоїд**, тобто неідеальна куля, приплюснута з полюсів. Який спосіб зображення місцевості краще використовувати метеорологам для складання прогнозу погоди?план місцевостіглобускосмічний знімокаерофотознімок На космічному знімку видно повітряні маси, що дає можливість передбачити погоду. Яку назву мають аерофотознімки, вісь знімання яких нахилена під певним кутом?плановіперспективні # Масштаб Визначення **Масштаб** — це дробове число, яке показує, у скiльки разiв зменшено зображення мiсцевостi на картi, планi або глобусi порiвняно з її дiйсними розмiрами на Землi. Тобто масштаб показує, скільки сантиметрів на місцевості міститься в одному сантиметрі на карті. Масштаб поділяється на * числовий (1 : 1 000 000); * іменований (в 1 см – 10 км); * лінійний (у вигляді лінійки). ![](/files/-LWNRQ5_DKkFM7ReAp3I) Наприклад Масштаб карти 1 : 300 000. Це означає, що в 1 см на цій середньомасштабній карті міститься 3 км відстані на місцевості. Чим у меншу кількість разів місцевість зменшено під час зображення її на папері, тим більшим є масштаб зображення, і навпаки.\ Так масштаб 1 : 25 000 буде крупнішим, ніж масштаб 1 : 1 000 000, адже у першому випадку в 1 см – 250 м, а у другому – в 1 см – 10 км. Зрозуміло, що на крупнішому масштабі місцевість буде зображено більш детально.
Отже, чим більша цифра у масштабі після одиниці, тим він дрібніший. Лінійний масштаб використовують для того, щоб уникнути розрахунків. Циркулем вимірюють на карті відстань між потрібними точками, а потім прикладають циркуль до масштабу і визначають, якою є дана відстань на місцевості. Але не завжди на карті є можливість виміряти відстань в цілих сантиметрах. Для точнішого визначення відстаней один з відрізків лінійного масштабу (зазвичай крайній лівий) ділять на дрібніші поділки в 1-2 мм. ![](/files/-LWNRQ5bnsvncIjRd2uh) Укажіть числовий масштаб, який відповідає наведеному лінійному масштабу.1 : 401 : 40001 : 40 0001 : 400 000 Масштаб виду в «1 см – 20 км» називаютьчисловиміменованимлінійниміменним # Глобус Визначення **Глобус** — це об’ємна модель Землi. ![globe image](/files/-LWNRRhDkNEkUjlABV5h) За масштабом глобуси поділяють на * великі (1 : 30 000 000); * середні (1 : 50 000 000); * малі (1 : 275 000 000). Глобус найбільш реалістично передає вигляд земної поверхні, адже на ньому немає значних спотворень. Тому пропорції, відстані, кути, площі об’єктів передаються з максимальною точністю. Яким за величиною є глобус масштабом 1:75 000 000?дрібниммалимсереднімвеликим Який з видів зображення Землі забезпечує передачу пропорцій, відстаней, кутів, площ об’єктів з максимальною точністю?глобускарта циліндричної проекціїкарта азимутальної проекціїплан # Карта Визначення **Карта** – зменшене узагальнене зображення великої дiлянки земної поверхнi на площинi, виконане за допомогою умовних знакiв, в певнiй проекцiї та масштабi. Обов’язковою на карті є сітка з ліній, які орієнтують за сторонами горизонту. Прикладка Вертикальні лінії – це меридіани, які вказують напрямок північ–південь.\ Горизонтальні лінії – це паралелі, що вказують напрямок захід–схід. **Класифікація карт:** 1. За масштабом: * великомасштабні (від 1 : 5 000 до 1 : 200 000).\ Загальногеографічні карти такого масштабу називають топографічними; *
* середньомасштабні (від 1 : 200 000 до 1 : 1 000 000).\ Загальногеографічні карти такого масштабу називають оглядово-топографічними; *
* дрібномасштабні (від 1 : 1 000 000 і дрібніші).\ Загальногеографічні карти такого масштабу називають оглядовими. 2.
3. За охопленням території: * світові та півкуль; *
* * ![](/files/-LWNRQ7XvxaBWnUAXM_S) * материків, океанів та їх частин; *
* * ![](/files/-LWNRQ7ZTVQB6ncSU-xQ) * держав та їх частин. *
* * ![](/files/-LWNRQ7aeskXFhl2ou9K) 4. За змістом: * тематичні (топографічна, фізична); * загальногеографічні: * карти природних явищ (карти рельєфу земної поверхні і дна Світового океану, метеорологічні і кліматичні, ґрунтові, карти фізико-географічних ландшафтів, геологічні і таке інше); * карти суспільних явищ (карти населення, економічні, політичні, історичні, соціально-географічні). 5. За призначенням: * навчальні, туристичні, синоптичні, метеорологічні, навігаційні, шляхів сполучення тощо; Під час складання карти обов’язково виникають спотворення довжини, кутів, площі і форми, які є наслідком перенесення кулястої форми Землі на площину. Існують різні проекції, які мінімалізують конкретні види спотворень. Якими є топографічні карти за масштабом?дрібномасштабнісередньомасштабнівеликомасштабнітематичні Карта масштабу 1 : 1 000 000 належить до:топографічнихсередньомасштабнихвеликомасштабнихдрібномасштабних # Картографiчна проекцiя За характером спотворень **проекції** поділяють на *рівнокутні*, *рівновеликі* та *довільні*. * Рівнокутні проекції зберігають без спотворень кути. Кут на місцевості завжди дорівнює куту на карті, пряма лінія на місцевості – пряма на карті. Прикладом такої проекції є циліндрична Проекція Меркатора, яку використовують для морських навігаційних карт. * У рівновеликих проекціях відсутнє спотворення площ, але при цьому достатньо сильно спотворюються кути і форми. У такій проекції зображують економічні, ґрунтові та інші дрібномасштабні карти. * Довільні проекції спотворюють і кути, і площі, але значно меншою мірою, ніж рівновеликі і рівнокутні проекції, тому їх використовують частіше. За видом зображення картографічної сітки проекції поділяються на **азимутальні**, **циліндричні**, **конічні**. * **Азимутальна** проекція створюється шляхом проектування місцевості з глобуса на лист, який торкається до глобуса в одній точці. В азимутальних проекціях паралелі зображуються концентричними колами, а меридіани — пучком прямих, що виходять з центру. Застосовують прямі, косі і поперечні азимутальні проекції. Прямі торкаються до полюса, поперечні – до екватора, косі – до будь-якої іншої точки. Меридіани і паралелі в косих і поперечних проекціях зображені кривими лініями, за винятком середнього меридіана, на якому на якому розташована центральна точка проекції. У поперечних проекціях також зображений екватор: він є другою віссю симетрії. ![](/files/-LWNRPvdNcam2InFU0xC) * **Циліндрична** проекція створюється шляхом проектування місцевості з глобуса на циліндр. В прямих циліндричних проекціях паралелі і меридіани зображають паралельними прямими лініями, які перпендикулярні між собою. Лінія мінімальних спотворень – лінія дотику допоміжної фігури до Землі. Циліндричні проекції застосовують при складанні карт дрібних і великих масштабів — від загальногеографічних до спеціальних. Так, наприклад, аеронавігаційні маршрутні польотні карти найчастіше скадають в косих і поперечних циліндричних рівнокутних проекціях. ![](/files/-LWNRPvfEjVU919oqnNP) * **Конічна** проекція створюється шляхом проектування місцевості з глобуса на конус. Лінія мінімальних спотворень буде у помірних широтах. ![](/files/-LWNRPvh1XEovd73K2K_) За допомогою якої проекції виконана карта півкуль?прямої азимутальноїпоперечної азимутальноїциліндричноїконічної Яку проекцію краще за все використовувати для створення карти України?азимутальнуциліндричнуконічну Україна знаходиться в помірних широтах, де проходить лінія мінімальних спотворень конічної проекції. # Умовнi знаки **Умовні знаки на картах** поділяють на *масштабні, позамасштабні, лінійні, пояснювальні.* * Масштабні умовні знаки передають дійсні розміри об’єктів, виражені у масштабі карти. Масштабні умовні знаки складаються з контуру. Наприклад, контур лісу чи болота і його заповнення, яке позначають кольором чи штрихуванням. * Позамасштабні умовні знаки застосовують до об’єктів, які не виражені в масштабі карти. Це можуть бути геометричні фігури, буквені символи, схематичні малюнки. Такими знаками на карті позначають населені пункти, родовища корисних копалин, електростанції та інші об’єкти. * Лінійними умовними знаками на картах передають лінійні об’єкти: річки, дороги, кордони, лінії зв’язку.\ Прикладка До них також належать ізолінії – лінії з однаковими значеннями абсолютних висот (ізогіпси), температур порід (ізотерми), магнітних схилень (ізогони), атмосферного тиску (ізобари), морських глибин (ізобати), опадами (ізогієти), солоністю (ізогаліни). Всі ці умовні знаки за своєю довжиною і конфігурацією є масштабними, а за шириною – позамасштабними. * Пояснювальні * умовні знаки — це, наприклад, стрілки, які вказують напрямок течії річки, вітру тощо. Установіть відповідність між видами умовних знаків та їх прикладами\ масштабніпозначення діючого вулканутеплі течіїзона пісківканали позамасштабніпозначення діючого вулканутеплі течіїзона пісківканали лінійніпозначення діючого вулканутеплі течіїзона пісківканали пояснюючіпозначення діючого вулканутеплі течіїзона пісківканали Як називаються ізолінії на карті, що з’єднують точки з однаковими значеннями атмосферного тиску?ізобариізогіпсиізобатиізогієти # План Визначення **План** – креслення невеликої дiлянки Землi у певному масштабi, виконане з використанням умовних знакiв (без використання проекцiї, адже проекцiя застосовується для зображення великих дiлянок мiсцевостi через кривизну). ![image](/files/-LWNRPu6W-3WeAHHSStM) Масштаб плану від 1 : 5000 і крупніший. Плани завжди орієнтовані за сторонами горизонту. Основні напрямки північ-південь позначають стрілкою. Спрямована вгору стрілка показує на північ, униз – на південь. Відповідно, схід буде праворуч, а захід – ліворуч. ![](/files/-LWNRPu84LHqCZ4VuAlC) | **План** | **Карта** | | -------------------------------------------- | -------------------------------------------------------------------------- | | Немає паралелей i меридiанiв | Є паралелi й меридiани | | Напрямок сторiн горизонту вказано стрiлочкою | Напрямок пiвнiч–пiвдень вказують меридiани, захiд–схiд – паралелi | | Рiзнi умовнi позначення | | | Рельєф зображено за допомогою горизонталей | Рельєф зображено за допомогою горизонталей i пошарового забарвлення | | Бiльш детальне зображення | Зображено найбiльш великi й важливi об’єкти (високий ступiнь узагальнення) | ![](/files/-LWNRPuAcrUfIuQlYZgK) Який об’єкт позначають наведеним вище умовним знаком?поодиноке дереводжерелопоодинокий кущколодязь Укажіть ознаку, не характерну для карти.виконана у проекціїпередає земну поверхню в масштабінапрямок сторін горизонту вказано стрілочкоювикористовується в практичній діяльності Які три спільні риси плана місцевості й карти?відображують земну поверхнювикористовують проекціювикористання горизонталей для відображення рельєфуумовні позначення повністю співпадаютьвиконані в масштабівикористовують градусну сітку # Орієнтування на місцевості Орієнтуватися на місцевості – вміти визначити своє місцеперебування відносно сторін горизонту. Основні сторони горизонту – північ, південь, захід і схід, проміжні – *північний схід, південний схід, південний схід* та *північний захід*. ![](/files/-LWNRRkEo3pNcSbVEaUk) Рисунок 3.1.8.1: Сторони горизонту Визначати сторони горизонту можна можна за природними об’єктами. * Мурашники майже завжди розташовані з південного боку дерева, пня чи куща. * У поодиноких дерев кора з північного боку товстіша, часто вкрита мохом. * У ясний день можна орієнтуватися за cонцем. Опівдні, о 12 год, Сонце знаходиться на півдні. Тому тінь від предметів буде направлена на північ. Лінію тіні північ–південь називають полуденною лінією. * Надійно орієнтуватися можна за Полярною зорею, яка завжди вказує напрямок на північ з точністю до $$1^{\circ}.$$ Як запам'ятати Щоб за напрямком на північ визначити інші напрямки, потрібно стати обличчям на північ і розвести руки в боки. Праворуч буде схід, ліворуч – захід, а позаду – південь. # Орієнтування за Полярною зорею **Алгоритм орієнтування за Полярною зорею:** 1. Bідшукати сузір’я Великої Ведмедиці у вигляді «ковша» з семи яскравих зір. 2. Провести уявну лінію через дві крайні зорі «ковша». 3. Bідкласти на лінії п’ять разів відстань, яка дорівнює відстані між двома крайніми зорями. ![](/files/-LWNRR5VhYiyON9xdA0n) # Орієнтування за компасом Найчастіше напрямок щодо сторін горизонту визначають за допомогою компаса. Його намагнічена стрілка завжди одним кінцем показує на північ, а другим – на південь. Магнітний компас було винайдено в Китаї. У Середземномор’ї компас з’явився приблизно у ХII ст. **Послідовність дій для орієнтування за компасом**: 1. Установити компас на горизонтальну площину. 2. Вивільнити за допомогою спеціального важеля намагнічену стрілку. 3. Зачекати, доки стрілка заспокоїться. 4. Повернути корпус компаса, доки позначка N (North – північ) не збіжиться з напрямком, указаним темним кінцем стрілки. ![](/files/-LWNRQJElzhbxHVM22nJ) # Азимут Визначення **Азимут** — це горизонтальний кут мiж напрямком на пiвнiч i напрямком на обраний об’єкт. Кут відраховують тільки за годинниковою стрілкою. Величина азимута може змінюватися від $$0^{\circ}$$ до $$360^{\circ}$$. Визначення **Румб** — це кут мiж напрямком на предмет та найближчим кiнцем меридiана. Меридіани вказують напрямок північ-південь. **Алгоритм визначення азимута за планом**: 1. Зорієнтувати план за допомогою компаса. Для цього необхідно повернути план таким чином, щоб його напрямок на північ збігся з напрямком, який указує компас. 2. Установити компас у тій точці плану, звідки потрібно визначити азимут на той або інший предмет. 3. Зорієнтувати компас за сторонами горизонту. 4. Визначити азимут за шкалою компаса, повертаючи кільце доки, аж доки уявна лінія не з’єднає проріз, мушку й зображення об’єкта, на який визначається азимут. ![](/files/-LWNRQWBpODmzEcryUFb) Який напрямок знаходження предмета, якщо його азимут дорівнює 270°?ПівнічПівденний західЗахідСхід Чому дорівнюватиме азимут предмета, який знаходиться у північно-західному напрямку?45°30°300°315° Покажчиком напрямку «Північ — Південь» на глобусі й карті є:меридіанпаралельекваторгоризонталь # Зображення нерівностей земної поверхні на плані та карті Визначення **Рельєф** — це всi нерiвностi земної поверхнi. На плані та карті рельєф передають за допомогою горизонталей або пошарового забарвлення. Визначення **Горизонталi (iзогiпси)** – лiнiї на планi або картi, що з’єднують точки мiсцевостi з однаковою абсолютною висотою вiдносно рiвня Свiтового океану. Горизонталі на карті проводять через певні проміжки по висоті, наприклад через 5, 10 або 20 м. Визначення **Бергштрихи** – короткi риски, якi вiльним кiнцем указують напрямок зниження схилу. Якщо горизонталі розташовані близько, то схил крутий, якщо на більшій відстані – то пологий. Існує два види висоти: *абсолютна* і *відносна*. # Абсолютна висота Визначення **Абсолютна висота** – це висота мiсцевостi, визначена вiд рiвня Балтiйського моря (за початок вiдлiку висот на Землi прийнято рiвень Балтiйського моря (**Кронштадтського футштока**)). ![](/files/-LWNRQm_6G_ci0fkTE3A) Рисунок 3.2.1: Горизонталi та берштрихи Абсолютна висота точок, розташованих вище від рівня моря, – додатна, а нижче – від’ємна. Так, вище розташовані гори суходолу, нижче – окремі низовини. Наприклад Абсолютна додатна висота найвищих гір світу Гімалаїв дорівнює 8848 м над рівнем моря, а абсолютна від’ємна висота – це рівень Мертвого моря (-395 м).
На планах і топографічних картах абсолютна висота визначається за горизонталями. Абсолютні висоти вершин горбів або гір показують на планах і картах цифрою з крапкою. На місцевості визначити абсолютну висоту можна за репером – геодезичним знаком, що вказує висоту над рівнем моря даної точки земної поверхні. За планом або топографічною картою її визначають як різницю абсолютних висот двох точок. Рівень якого місця на Землі прийнято за початок відліку висот?Балтійського моряМертвого моряЧорного моряСередземного моря # Вiдносна висота Визначення **Вiдносна висота** — це перевищення однiєї точки земної поверхнi над iншою. На картах з масштабами $$1 : 500 000$$ і $$1 : 1 000 000$$ для зображення нерівностей земної поверхні застосовують спосіб пошарового забарвлення. Він полягає у фарбуванні глибинних і висотних шарів відповідно до шкали: від темно-синього до блакитного, від темно-зеленого до світло-зеленого і далі від світло-коричневого до темно-коричневого за принципом чим глибше і вище, тим темніший колір. Шкала глибин і висот є на кожній карті. На місцевості відносну висоту визначають за допомогою нівеліра, а процес вимірювання називається нівелюванням. ![](/files/-LWNRPkRpM2GSs1LkPRb) Рисунок 3.2.1: Нівелір ![](/files/-LWNRPkTiQ34oX9xbfF-) Рисунок 3.2.2: Нівелювання Яку назву має процес вимірювання відносної висоти?реперуваннянівелюваннягеодезуванняфутштокування # Градусна сітка Землі. Географічні координати точок Визначення **Градусна сiтка** – система умовних лiнiй (меридiанiв i паралелей) на географiчних картах i глобусах.\ **Географiчнi полюси** (пiвнiчний i пiвденний) – точки перетину умовної осi обертання Землi iз земною поверхнею. ![](/files/-LWNRRVnYDu7G2dNkYVL) Рисунок 3.3.1: Градусна сітка Визначення **Екватор** – умовна лiнiя, яка розташована на однаковiй вiдстанi вiд полюсiв i розподiляє земну кулю на двi пiвсфери – Пiвнiчну i Пiвденну. Вiн є найбiльшою паралеллю, довжина якої приблизно $$40000$$ км ($$360^{\circ}$$). Екватор з латинської мови перекладається як «той, що зрiвнює». Ця назва невипадкова, бо екватор – це лiнiя постiйного рiвнодення.\ **Меридiани** – це лiнiї на глобусi i картi, якi проходять точно вiд Пiвнiчного до Пiвденного полюсiв Землi i вказують напрямок пiвнiч-пiвдень. На глобусах і картах показують ті меридіани, які відповідають цілому числу градусів, але насправді меридіан можна провести через будь-яку точку на земній кулі. Меридіани відраховують від початкового (нульового) меридіана, тобто Ґринвіцького меридіана. Цей меридіан ділить земну кулю на дві півкулі – Східну і Західну. Довжина кожного меридіана дорівнює приблизно $$20 000$$ км ($$180^{\circ}$$). Довжина $$1^{\circ}$$ дорівнює $$111,1$$ км. Визначення **Паралелi** — це лiнiї, проведенi на глобусi та картi паралельно до екватора. Паралелi вказують напрямок захiд-схiд. Відлік починається від екватора до півночі або півдня (можливі значення широти: від $$0^{\circ}$$ до $$90^{\circ}$$). Довжина всіх паралелей у градусах $$360^{\circ}$$, а в кілометрах вона різна. Довжина $$1^{\circ}$$ також різна, на екваторі вона дорівнює $$111,1$$ км. Визначення **Географiчнi координати** – географiчна широта i географiчна довгота. Вони визначають положення точки на земнiй поверхнi вiдносно екватора i початкового меридiана.\ **Географiчна широта** – це вiдстань у градусах вiд екватора до точки, координати якої потрiбно визначити.\ **Географiчна довгота** – це вiдстань у градусах вiд початкового меридiана до точки, координати якої треба визначити. Географічна широта буває північною (пн. ш.), якщо об’єкт розміщений північніше екватора, та південною (пд. ш.), коли об’єкт розміщений південніше екватора. Географічна широта на Землі може змінюватися в інтервалі від $$0^{\circ}$$ до $$90^{\circ}$$. Усі точки, розміщені на одній паралелі, мають однакову географічну широту. Примітка **Екватор** – це початок відліку географічної широти, тому його широта становить $$0^{\circ}$$. Кінцеві точки, до яких можна визначити широту — це Північний та Південний полюси. Їхня географічна широта становить $$90^{\circ}$$ відповідно північної і південної широти. Географічна довгота може бути східною (сх. д.), якщо об’єкт розміщений на схід від початкового меридіана, і західною (зх. д.), якщо об’єкт розміщений на захід від початкового меридіана. Початковий меридіан (Ґринвіцький) – це початок відліку географічної довготи. Він має довготу $$0^{\circ}$$. Оскільки вся земна куля має $$360^{\circ}$$, то в кожній з півкуль (Східній чи Західній) довгота може бути в інтервалі від $$0^{\circ}$$ до $$180^{\circ}$$. Усі точки, розміщені на одному меридіані, мають однакову географічну довготу. ![](/files/-LWNRRVqIAyeogE9Fw0y) Укажіть назву уявної лінії, що позначена на рисунку знаком питання.Північне полярне колотропікекваторПівденне полярне коло Усі географічні координати будь-яких об’єктів, розташованих на острові Тасманія матимуть:південну широту та східну довготупівденну широту та західну довготупівнічну широту та східну довготупівнічну широту та західну довготу Усі географічні координати будь-яких об’єктів, що розташовані на острові Гренландія матимуть:північну широту та східну довготупівнічну широту та західну довготупівденну широту та східну довготупівденну широту та західну довготу # Топографічна карта ![](/files/-LWNRR5FaNJnP4ewdo5z) Рисунок 3.4.1: Створення топографічної карти
Автор зображення: Hellerick Визначення **Топографiчна карта** — це загальногеографiчна багатоаркушева (27000 листiв) карта великого масштабу (1 : 200000 i бiльше). ![](/files/-LWNRR5Hc_R-ITXmtoQQ) Автор зображення: Hellerick Спотворення тут практично відсутні, а об’єкти місцевості передані досить детально. В основі топографічних карт лежить так звана міжнародна мільйонна карта світу — оглядово-топографічна карта всього земного суходолу, складена в масштабі $$1: 1 000 000$$. Під час створення такої карти застосували рівнокутну циліндричну проекцію, яка дає надзвичайно малі спотворення форм і розмірів зображуваних об’єктів. Аркуш однієї мільйонної карти отримують шляхом розграфлення земної кулі меридіанами на $$6$$-градусні колони (зони) і паралелями на $$4$$-градусні ряди. Отже, кожен аркуш карти масштабу $$1 : 1000 000$$ має вигляд трапеції розміром $$4^{\circ}$$ за широтою і $$6^{\circ}$$ за довготою. ![](/files/-LWNRR5KPBQiqCgkQC-S) Рисунок 3.4.1: Фрагмент топографiчної карти Ряди і колони позначають відповідно латинськими буквами та арабськими числами. Наприклад Аркуш мільйонної карти, на якому зображено Київ, матиме номенклатуру М-36. Україна та цій карті займає 34, 35, 36 колони та 4, 5, 6, 7 зони. Взагалі у карті міститься 60 колон. Всі аркуші топографічних карт мають рамку у вигляді трапеції. Верхньою (північною) і нижньою (південною) сторонами рамки є паралелі, а бічними (західною і східною) – меридіани. На вершинах кутів рамки підписані значення цих паралелей і меридіанів. Умовні позначення на топографічній карті збігаються з умовними позначеннями на плані. Рельєф на топографічній карті передають горизонталі, які позначають абсолютну висоту. На топографічній карті також потрібно вміти визначати дійсний азимут. **Дійсний азимут $$=$$ Магнітний азимут $$+$$ Mагнітне схилення** Визначення **Дiйсний азимут** — кут мiж пiвнiчним напрямком географiчного (дiйсного) меридiана i напрямком на певну точку. Його вiдлiчують за ходом годинникової стрiлки. Визначення **Магнiтний азимут** — горизонтальний кут, який вiдлiчується за годинниковою стрiлкою вiд пiвнiчного напряму магнiтного меридiану точки спостереження до заданого напряму вiд $$0^{\circ}$$ до $$360^{\circ}$$.\ **Магнiтне схилення** — кут мiж дiйсним меридiаном i магнiтним меридiаном. Визначення **Дiйсний меридiан** — це географiчний меридiан, який з’єднує полюси й показує напрямок пiвнiч-пiвдень.\ **Магнiтний меридiан** — меридiан, що з’єднує магнiтнi полюси. Магнiтнi та географiчнi полюси не збігаються. ![Дійсний меридіан](/files/-LWNRR5MwAZVANM2gS9g) Рисунок 3.4.2: Дійсний меридіан Яка карта лежить в основі топографічних карт?фізична карта світумільярдна карта світуміжнародна мільйонна карта світу Міжнародна мільйонна карта світу — оглядово-топографічна карта всього земного суходолу, складена в масштабі 1:1000000 та у рівнокутній циліндричній проекції. Що таке дійсний азимут?кут мiж пiвнiчним напрямком географiчного (дiйсного) меридiана i напрямком на певну точкукут мiж дiйсним меридiаном i магнiтним меридiаномгоризонтальний кут, який вiдлiчується за годинниковою стрiлкою вiд пiвнiчного напряму магнiтного меридiану точки спостереження до заданого напряму вiд 0° до 360° # Додаток 1. Умовні позначення. | Зображення | Значення | | -------------------------------- | ---------------------------------------------- | | ![](/files/-LWNRQkzOIMCu9e1rm33) | Рідкі чагарники. Луки. | | ![](/files/-LWNRQl0BV0Dhqa_ywS2) | Школа | | ![](/files/-LWNRQl20ugmw8JIXctD) | Урвище | | ![](/files/-LWNRQl4SIPQ3lu-wf17) | Вітряк | | ![](/files/-LWNRQl639YhoFfSoOMM) | Місто | | ![](/files/-LWNRQl8GM4Luk48sBYu) | Річка. Напрям течії | | ![](/files/-LWNRQlAcvk9hMwvtl9J) | Джерело. Стумок. Млин. | | ![](/files/-LWNRQlCg2HEJqFWp884) | Село | | ![](/files/-LWNRQlErF0BwRLFPqhY) | Пісок | | ![](/files/-LWNRQlGm0u7wRkVNtrR) | Лінія зв'язку. Шосе. | | ![](/files/-LWNRQlIKAwjKj8ibRZR) | Суцільні зарослі чагарників | | ![](/files/-LWNRQlKyX05dGEdUGwh) | Озеро. Позначка урізу води. Болото. | | ![](/files/-LWNRQlMfiGsvA7GiyS2) | Поодинокі дерева: хвойні, листові | | ![](/files/-LWNRQlOJYw1gG37Rmf8) | Хвойний ліс | | ![](/files/-LWNRQlQEKEsKu2awCQl) | Нива. Город. | | ![](/files/-LWNRQlS12fMeSI9Sih7) | Рідкий ліс (рідколісся) | | ![](/files/-LWNRQlUETwlszaOZ0Fc) | Фруктовий сад | | ![](/files/-LWNRQlWI9z0Fzqp73yk) | Двоколійна залізниця. Станція. Виїмка. | | ![](/files/-LWNRQlYWv23wfTmYUqw) | Стежка. Криниця. | | ![](/files/-LWNRQl_vKy7XvM5gGQl) | Листяний ліс. Вирубаний ліс. | | ![](/files/-LWNRQlbJoTFbvZg2TDy) | Скотарня. Силосна башта | | ![](/files/-LWNRQldNtQV5xLmcm2t) | Ґрунтова дорога. Дерев'яний міст. | | ![](/files/-LWNRQlfAVuai0PZ-vWf) | Пором. Приплав. | | ![](/files/-LWNRQlhiHYWykh1TyFp) | Польова і лісова дороги. Лінія електропередач. | | ![](/files/-LWNRQljrxjfuuejPKtk) | Металевий міст. Насип. | | ![](/files/-LWNRQllv7EseIQYFR1K) | Машинно-тракторна майстерня | | ![](/files/-LWNRQlnzUcfdrPpbmFN) | Електростанція | | ![](/files/-LWNRQlpSciwVuKIpONC) | Поліпшена ґрунтова дорога. Обсадження. | | ![](/files/-LWNRQlr3axh5HIQ7STT) | Машіннобудівний завод | | ![](/files/-LWNRQlt7SI5lzkq9MRo) | Кар'єр | | ![](/files/-LWNRQlvAda1LOMZRzHh) | Мішаний ліс. Будинок лісника. | | ![](/files/-LWNRQlxiH8rt_HDD6Pk) | Яр | | ![](/files/-LWNRQlzXREXNeYNYt8Q) | Поодинокий кущ | | ![](/files/-LWNRQm0Htd3gtGjQNaG) | Гребля | # Наука географiя Визначення **Географiя** — це комплексна наука, яка вивчає природу Землi, компоненти географiчної оболонки, територiальну органiзацiю населення та його господарську дiяльнiсть. Оскільки *географія – це комплексна наука*, то її поділяють на фізичну, економічну та соціальну. ![](/files/-LWNRPm-t-uTxdSJxjK_) Фізична географія вивчає природу Землі, економічна – господарство, а соціальна – населення. Географія має свої методи дослідження, які поділяють на загальногеографiчнi і галузевi. До загальногеографічних методів належать *історичний*, *порівняльний*, *екологічний* та *картографічний*. До галузевих методів – *палеогеографічний* (дає змогу дізнатися про природні умови минулого), *геохімічний* та *геофізичний* (вивчають земну кулю за результатами фізичних і хімічних експериментів) та ін. За об’єктом дослідження в географії розрізняють фізико-географічні методи, що досліджують природу, та економіко-географічні методи, спрямовані на вивчення населення і господарства. Вивчати географію, отримувати різноманітну інформацію географічного змісту можна за допомогою різних джерел інформації. Ви, як учні, найбільш активно користуєтесь підручниками, географічними картами атласу, словниками та енциклопедіями. Певні географічні знання нам надають засоби масової інформації (ЗМІ) — телебачення, радіо, газети та журнали, світова мережа Інтернет. Важливою у наш час є геоінформаційна система (ГІС) — комп’ютерна система, яка дозволяє поєднати модельне зображення території (електронне відображення карт, схем, космозображень, аерозображень земної поверхні) з інформацією табличного типу (різноманітні статистичні дані, списки, економічні показники тощо). **Основні джерела географічних знань:** * Підручники, географічні карти, словники, енциклопедії * Засоби масової інформаії (ЗМІ) – телебачення, радіо, газети та журнали, світова мережа Інтернет * Геоінформаційна система (ГІС) – комп’ютерна система, яка дозволяє поєднати модельне зображення території з інформацією табличного типу Предметом вивчення якої науки є особливості й закономірності просторової (територіальної) організації суспільства?фізичної географіїсоціально-економічної географіїкартографії Об’єкт вивчення географії — це:населення Земліприрода Землігеографічна оболонкагосподарська діяльність населення Землі # Геологiчний час ![](/files/-LWNRSLFL205Bi6jemXH) Рисунок 4.2.1: Геохронологiчна шкала Під час історичного розвитку Землі періоди *горотворення* (час, коли активно формувалися гори) чергувалися з відносно спокійними періодами в розвитку земної кори. Для зручності всю історію нашої планети вчені поділили на п’ять великих проміжків часу – ери. Кожній з них відповідають певні періоди горотворення. Ера — це не лише певний етап розвитку рельєфу нашої планети. Вона містить у собі ще й особливий етап у формуванні материків і океанів, розвитку життя на Землі. Ери та періоди складають геологічний час. Усі найважливіші події, що відбувалися протягом цього часу, відображені у так званій геохронологічній шкалі (*грецькою* «гео» означає «земля», а «хронос» – «час»). Найдавнішими ерами є *архейська* (її назва з грецької означає «давня») і *протерозойська* («раннє життя»), які разом утворюють докембрій. Ця ера охоплює понад 80% усієї геологічної історії Землі. У докембрії у складі земної кори переважали базальтові породи. Вже тоді починають утворюватися окремі підвищені ділянки суходолу з порід, близьких до гранітних. У той час клімат на Землі був теплим і вологим, з живих організмів на планеті мешкали лише водорості та бактерії. Інші 20% історії припадає на палеозойську («давнє життя»), мезозойську («середнє життя») і кайнозойську («нове життя») ери. | Ера (млн. рокiв) | Перiоди горотворення | Найважливiшi подiї | | | | | ----------------------------- | -------------------------------------------- | ----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- | -------------------------- | ---------------------------------------------------------------------------------- | -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- | | **Архейська (2700-3800)** | Архейський (давнi платформи) | Iнтенсивна вулканiчна дiяльнiсть. Поява бактерiй i деяких водоростей | | | | | **Протерозойська (570-2700)** | Байкальський (хребти Прибайкалля) | Формування материкової земної кори та давнiх платформ, поява перших гiр на суходолi. Поширення примiтивних морських тварин. | **Палеозойська (185-570)** |

Каледонський (Скандинавськi гори)
Герцинський (Урал, Пiвденнi Аппалачi)

| Iснує єдиний материк Пангея, що об’єднує всi сучаснi материки. Посилюються клiматичнi вiдмiнностi мiж екваторiальними i приполярними широтами. Вихiд рослин i тварин на суходiл. | | **Мезозойська (70-185)** | Мезозойський (гори Пiвнiчно-Схiдного Сибiру) | Материк Пангея розколюється на кiлька окремих частин, утворюються западини Атлантичного, Iндiйського океанiв. Розвиток динозаврiв, поява ссавцiв, хвойних рослин. | | | | | **Кайнозойська (70)** | Альпiйський (Альпи, Карпати) | Формуються обриси сучасних материкiв i океанiв. Потужне материкове зледенiння. Панування квiткових рослин, ссавцiв. Поява людини. | | | | Під час якої геологічної ери відбувалося формування Карпат?АльпійськоїКайнозойськоїПалеозойської Установіть відповідність між формами рельєфу та тектонічними структурами.\ Карпатиобласть герцинської складчастостіобласть молодої альпійської складчатостіобласть мезозойської складчастостіобласть байкальської складчастостіобласть каледонської складчастості гори Північно-Східного Сибіруобласть герцинської складчастостіобласть молодої альпійської складчатостіобласть мезозойської складчастостіобласть байкальської складчастостіобласть каледонської складчастості Скандинавські гориобласть герцинської складчастостіобласть молодої альпійської складчатостіобласть мезозойської складчастостіобласть байкальської складчастостіобласть каледонської складчастості Уральські гориобласть герцинської складчастостіобласть мезозойської складчастостіобласть молодої альпійської складчатостіобласть байкальської складчастостіобласть каледонської складчастості # Рух Землi у космосi Земля як планета Сонячної системи здійснює 11 видів різних рухів, серед яких два основні *навколо своєї осі* та *навколо Сонця*. ![](/files/-LWNRQGt9Dt4waCA6ML9) Рисунок 4.2.1: Обертання Землi навколо Сонця\ Автор: Talifero # Доба Доба – одиниця часу, за яку Земля здійснює повний оберт навколо своєї осі із заходу на схід. *Тривалість доби — 23 год 56 хв 4 с*. Обертання навколо своєї осі спричиняє зміну кількості сонячної енергії, яка потрапляє на поверхню Землі протягом доби (зміна дня і ночі), що спричиняє добову зміну температури та є одним з основних факторів формування біоритмів живих істот. Виникнення відхиляючих сил (Коріоліса), під дією яких тіла, що рухаються, в північній частині відхиляються праворуч, а в південній – ліворуч. У північній півкулі сила Коріоліса направлена вправо від руху, тому праві береги річок в Північній півкулі крутіші – їх підмиває вода під дією цієї сили. Сила Коріоліса відповідальна також і за обертання циклонів і антициклонів: у Північній півкулі обертання повітряних мас відбувається в циклонах проти годинникової стрілки, а в антициклонах – за годинниковою стрілкою, у Південному – навпаки. Відхилення вітрів (пасатів) при циркуляції атмосфери – це також прояв сили Коріоліса. # Рiчний рух Землi. Зміна пір року Рік – одиниця часу, за яку Земля здійснює повний оберт навколо Сонця по еліптичній траєкторії. *Рік триває 365 діб 5 год 48 хв 46 с*. Траєкторія руху Землі навколо Сонця не є ідеально круговою, тому кількість сонячної енергії, яка досягає планети, змінюється протягом року, що призводить до явища змін пір року. А разом з особливостями форми Землі та явищем нахилу планети до площини обертання це явище призводить до виникнення широтної поясності (залежність клімату від географічної широти). Також річний рух Землі призводить до зміни полуденної висоти Сонця над горизонтом протягом року. ![](/files/-LWNRPDy7KOQi7-UVTnv) Рисунок 4.2.2: Рiчний рух Землi Форма Землі – геоїд (куля, приплюснута на полюсах). Земна вісь нахилена до площини орбіти під кутом *під кутом* $$66^{\circ}33'$$. Саме нахил призводить до зміни кількості світла, одержуваного тією чи іншою півкулею протягом року, оскільки одна півкуля планети більше освітлюється, ніж інша. Як наслідок, на більшій частині планети відбувається зміна клімату протягом року. Час, коли одна з півкуль найбільше обернена до Сонця, називається сонцестоянням. Протягом одного обертання планети навколо своєї орбіти відбувається два сонцестояння. Коли північна півкуля перебуває в *літньому сонцестоянні* (22 червня) і день там найдовший, південна півкуля перебуває в зимовому сонцестоянні (день найкоротший). Зимове сонцестояння у північній півкулі спостерігається 22 грудня. 21 березня і 23 вересня у полудень Сонце перебуває в зеніті над екватором і рівномірно освітлює обидві півкулі. Ці дні називаються днями рівнодення. На полюсах приблизно півроку Сонце не заходить і півроку не сходить. На полярному колі ($$66^{\circ}23'$$) Сонце не заходить в день літнього сонцестояння і не сходить в день зимового сонцестояння. Отже, північне і південне полярні кола є теоретичними границями тих географічних широт, де можливі полярні дні і ночі. Зеніт — кут падіння сонячних променів, рівний $$90^{\circ}$$. В зеніті сонце буває лише на широтах, обмежених тропіками. На тропіках сонце в зеніті один раз на рік, а між ними, в тому числі й на екваторі, сонце в зеніті двічі на рік. ![](https://study.ed-era.com/c4x/EdEra/G101/asset/g1_w2_s3_q3.png) Якою буквою позначено місце Землі на орбіті в той час, коли в Україні найбільша тривалість світлового дня?АБВГ Укажіть умовні точки або лінії, через які проходить вісь обертання Землі.тропікиекватормагнітні полюсигеографічні полюси Укажіть причину відхилення пасатів у Північній півкулі вправо, а в Південній – уліво. рух Землі навколо своєї осірозташування гірських хребтівформування океанічних течійзміна меж літосферних плит Якою є особливість видимого положення Сонця в Південній півкулі в день зимового сонцестояння в напрямку на південь від полярного кола?перебуває під кутом 45°перебуває під прямим кутомне сходитьне заходить # Часовi пояси ![](/files/-LWNRQ6VwESg2MtVY-5Q) Рисунок 4.3.1: Часовi пояси\ Автор: TimeZonesBoy У 1878 р. канадський інженер Сендфорд Флемінґ запропонував систему міжнародного рахунку часу. За міжнародною домовленістю поверхню Землі розділено на 24 часові пояси (від 0-го до 23-го) завширшки в середньому $$15^{\circ}$$. Відлік цих поясів ведеться у східному напрямку від 0-го (Ґринвіцького) меридіана. Для зручності межі часових поясів проходять з урахуванням державних кордонів. Примітка **Місцевий (сонячний)** – час на конкретному меридіані в даний момент. Він зумовлений розташуванням місцевості на певній довготі. Час між сусідніми меридіанами відрізняється на 4 хвилини. **Поясний** – час серединного меридіана в межах одного поясу. Вважається, що Україна розташована у 2-му часовому поясі (Східноєвропейському), хоч її крайній захід належить до 1-го часового поясу, а схід – до 3-го. Серединний меридіан 2-го часового поясу проходить майже через Київ, тому поясний час 2-го поясу називають Київським. **Лінія зміни дат** майже збігається зі 180-м меридіаном. Від цієї лінії зі сходу на захід відраховується нова доба. |


Рисунок 4.3.2: Місцевий час

|


Рисунок 4.3.3: Поясний час

| | -------------------------------------------------------------------------------------- | ------------------------------------------------------------------------------------- | Яка крайня точка України знаходиться найближче до Гринвіцького меридіана?північнапівденназахіднасхідна Укажіть часовий пояс, у якому знаходиться Україна.першийдругийтретійчетвертий # Лiтосфера Визначення **Лiтосфера** — верхня тверда оболонка Землi, що включає земну кору i верхню частину мантiї. # Внутрiшня будова Землi Земля має складну внутрішню будову. Вона має три основні оболонки: * внутрішній шар — ядро * проміжний шар — мантія * зовнішній шар — земна кора ![](/files/-LWNRQxpYyDj5uhyZasG) Ядро (33,5% загальної маси планети) розташоване в центрі Землі. Розташовано ядро на глибині 2900-6371 км. Радіус ядра становить 3500 км. Його склад та особливості ще до кінця не визначені. Припускають, що зовнішнє ядро рідке, а внутрішнє складає тверду частину ядра. Температура в ядрі, ймовірно, сягає $$5000^{\circ}С$$. Мантія (66% загальної маси планети) – оболонка Землі, що розташована під земною корою та простягається приблизно до глибини 2900 км, тобто до ядра. Породи переважно у твердому стані при температурі понад $$1300^{\circ}С$$, але у верхній частині мантії розташована астеносфера — в’язкий шар, де температура сягає таких значень, що тверда речовина починає плавитися. Земна кора (0,5% усієї нашої планети) — тверда шарувата оболонка Землі товщиною від 5 км під океанами до 70 км під гірськими масивами материків. Верхній шар земної кори складається з пухких осадових відкладів. Через це він дістав назву осадовий. Наступний під осадовим шар утворений з кристалічних гірських порід, близьких за складом до гранітів. Тому його називають гранітний. Найнижчий шар складається переважно з порід, близьких за своїми властивостями до базальтів. Його називають базальтовим. Земна кора поділяється на материкову та океанічну. | Материкова земна кора | Океанiчна земна кора | | | ------------------------------------------------------------------------------- | --------------------------------------------------------------------- | -------------------------------- | | Складається із **трьох** шарів гірських порід: осадовий, гранітний, базальтовий | Складається із **двох** шарів гірських порід: осадовий та базальтовий | ![](/files/-LWNRQxrWuEoDENyeWLS) | | Має товщину 35-70 км | Має товщину 5-15 км | | На яку внутрішню частину Землі припадає найменша частина її об’єму?ядро Б мантіюземну корулітосферу Установіть послідовність розташування шарів земної кори. 1.базальтовийверхня мантіягранітнийосадовий 2.базальтовийверхня мантіягранітнийосадовий 3.базальтовийверхня мантіягранітнийосадовий 4.базальтовийверхня мантіягранітнийосадовий Що таке астеносфера?Шар земної кориЗовнішній шар ядраЗовнішній шар мантії # Гiрськi породи та мiнерали Земна кора складається з різноманітних мінералів. Найпоширенішими на Землі мінералами є *польові шпати, слюди, кварц*. Найміцніший серед мінералів – *алмаз*. У природі різні мінерали здебільшого поєднуються і утворюють гірські породи. Інколи гірські породи складаються лише з одного мінералу. Наприклад, вапняк містить лише мінерал кальцит. Гірські породи формуються за різних умов. За походженням поділяються на три групи: * Магматичні * Осадові * Метаморфічні Магматичні гірські породи утворюються з глибинних речовин Землі в її надрах або на поверхні (базальт, граніт, лабрадорит, туф, пемза). Осадові гірські породи формуються у процесі накопичення (осідання), ущільнення й перетворення на земній поверхні уламків гірських порід, а також решток рослин і тварин. Вони поділяються на три види: * Уламкові (пісок, глина, галька, гравій, валуни) * Хімічні (кам’яна і калійна сіль, гіпс) * Органічні (кам’яне вугілля, крейда, вапняк) Метаморфічні (від грец. «перетворююсь») гірські породи виникають унаслідок перетворення магматичних і осадових порід під дією високого тиску і температур у надрах Землі. Так, граніт перетворюється на гнейс, а вапняк — на мармур, кам’яне вугілля — на графіт. Залежно від господарського призначення розрізняють *рудні* і *нерудні* копалини. З рудних корисних копалин (залізна, марганцева, алюмінієва руда тощо) видобувають різні метали. Нерудні корисні копалини використовують як паливо (нафта, газ, вугілля, торф, горючі сланці), хімічну сировину (кухонна сіль, сірка, фосфорити), будівельні матеріали (вапняк, граніт, глина, пісок). Який шар гірських порід відсутній у океанічному типі земної кори?Осадовий Гранітний Базальтовий У результаті яких процесів утворюються магматичні гірські породи?випадіння в осад речовин, розчинених у водах океанівнагромадження решток відмерлих рослин та тваринперетворення гірських порід у глибинних зонах земної коризастигання й кристалізації магми # Розмiри Землi Площа нашої планети 510 065 700 км$$^{2}$$. З них 70,8% займають води океанів, а 29,2% — суша. Форма нашої планети – геоїд, тому екваторіальний та полярний радіус будуть різними. Екваторіальний радіус дорівнює 6378 км, а полярний радіус – 6356 км. Отже, середній радіус складає 6371 км, а полюсне стиснення дорівнює 22 км. ![](/files/-LWNRQ-1_cORv3S6K4C3) Який шар гірських порід відсутній у океанічному типі земної кори?ОсадовийГранітнийБазальтовий У результаті яких процесів утворюються магматичні гірські породи?випадіння в осад речовин, розчинених у водах океанівнагромадження решток відмерлих рослин та тваринперетворення гірських порід у глибинних зонах земної коризастигання й кристалізації магми # Утворення материкiв та океанiв Понад півмільярда років тому існував тільки один материк — Пангея (з грецьк. – «вся земля») та один єдиний океан. Потім, внаслідок руху літосферних плит, материк Пангея розколовся, і в Північній півкулі виник материк Лавразія (нинішня Євразія і Північна Америка). Водночас у Південній півкулі утворився материк Гондвана (сучасні території Антарктиди, Австралії, Африки, Південної Америки і частини Південної Азії). Близько 250 млн років тому Гондвана розпалася на окремі частини, які поступово стали сучасними материками Південної півкулі — Африки, Австралії, Південної Америки та Антарктиди. Лавразія також розкололася на теперішні Північну Америку та Євразію. Водночас з утворенням сучасних материків почали формуватися й улоговини нинішніх океанів. ![](/files/-LWNRRE-Rw4sF8pb_qn9) Укажіть назви материків, які утворилися в результаті розколу Гондвани.Євразія та Північна АмерикаАнтарктида, Австралія, Африка, Південна АмерикаЄвразія, Північна Америка, Австралія й АфрикаПівденна та Північна Америка # Лiтосфера та лiтосфернi плити Визначення **Лiтосфера** — верхня тверда оболонка Землi, що включає земну кору i верхню частину мантiї. **Лiтосфернi плити** — величезнi блоки завтовшки до 100 км, з яких складається земна кора разом iз шаром верхньої мантiї. ![](/files/-LWNRQD0fitlpS-hBvtd) Межі між літосферними плитами проходять по глибоких розломах у земній корі. Найбільші плити – *Євразійська*, *Африканська*, *Північноамериканська*, *Південноамериканська*, *Індо-Австралійська*, *Антарктична*, *Тихоокеанська*, *Аравійська*. Вони складаються як з материкової, так і океанічної кори. Літосферні плити повільно, але безперервно переміщуються в горизонтальному напрямку, адже земна кора легша від мантії, вона наче «плаває» на астеносфері. Укажіть назву літосферної плити, навколо якої утворилася сейсмічна зона «вогняне кільце».КокосІндо-АвстралійськаКарибськаТихоокеанська # Рухи земної кори Головна причина рухів земної кори — це переміщення речовини мантії, зумовлені внутрішньою енергією планети, яка накопичується, тому що глибинні шари Землі мають дуже велику температуру та перебувають під величезним тиском шарів, що лежать вище. Явища, які викликані внутрішніми силами, називають внутрішніми процесами. З ними пов’язані різноманітні тектонічні рухи, землетруси, вулканізми. | Горизонтальнi | Вертикальнi | | | ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- | -------------------------------- | ------------------------------------------------------------ | | Розходження лiтосферних плит призводить до утворення серединно-океанiчних хребтiв (в океанах), розломiв i трiщин (на материках) | ![](/files/-LWNRQl9JFm12w_kW0jT) | Пiдняття та опускання зi швидкiстю кiлька сантиметрiв на рiк | | Зiткнення материкових плит призводить до утворення складчастих гiр | ![](/files/-LWNRQlBe_1smPQr_ezE) | | | Зiткнення материкової та океанiчної плит призводить до утворення глибоководних жолобiв та материкових гiр | ![](/files/-LWNRQlD0x67Rbv1v_Yr) | | Визначення **Тектонiка** — наука, що вивчає особливостi будови земної кори та рухи лiтосферних плит. **Тектонiчнi структури** — це рiзнi за будовою i вiком дiлянки лiтосфери. **Платформи** — великi, стiйкi, вирiвнянi дiлянки земної кори. Платформи є основою літосферних плит. Платформи складаються з двох ярусів: **фундаменту** (твердий, утворений переважно магматичними породами) і **осадового чохла** (складається з осадових порід). Породи фундаменту можуть виходити з-під осадових пухких порід на поверхню, утворюючи ділянки, які називають *щитами*, а ділянки, вкриті чохлом, називають *плитами* (не плутати з літосферними). Визначення **Пояс складчастостi** (сейсмiчний пояс) — рухомi дiлянки земної кори, якi розташованi на межi лiтосферних плит. Це найбільш неспокійні рухомі ділянки планети — в їхніх межах відбуваються процеси активного вулканізму, землетруси. Яку назву має твердий ярус платформи?осадовий чохолплитафундаментщит До яких наслідків позводить зiткнення материкової та океанiчної плит?утворення глибоководних жолобiв та материкових гiрутворення серединно-океанiчних хребтiвутворення складчастих гiр # Вплив внутрiшнiх сил Землi Визначення **Землетруси** — це швидкi коливання земної кори, що вiдбуваються внаслiдок визволення величезної енергiї, яка накопичується в надрах планети.\ **Вулканiзм** — це пiднiмання з надр Землi та виверження на її поверхню розплавленої речовини мантiї — магми.\ **Гарячі джерела та гейзери** — виходи на земну поверхню підземних вод, пов’язані з вулканізмом. # Землетруси Визначення **Сейсмологiя** — наука, яка вивчає землетруси. Найнебезпечніші осередки вогнищ землетрусів: * Середземноморсько-Гімалайський сейсмічний пояс (в Євразії) * Тихоокеанський сейсмічний пояс (навколо Тихого океану) Землетруси на узбережжі Тихого океану небезпечні ще й тим, що майже завжди супроводжуються велетенськими хвилями — цунамі. Визначення **Землетруси** — це швидкi коливання земної кори, що вiдбуваються внаслiдок визволення величезної енергiї, яка накопичується в надрах планети. Ці коливання призводять до розривів і зміщень пластів у глибинах земної кори і навіть у верхній частині мантії. Місце розривів і зміщень у земній корі, яке може виникнути на різній глибині, називають гіпоцентром (вогнищем землетрусу). Ділянку на поверхні Землі, розташовану над гіпоцентром, називають епіцентром землетрусу. ![](/files/-LWNRQDPSS3MZQIa_wY0) В епіцентрі інтенсивність поштовхів найбільша, а з віддаленням від нього інтенсивність зменшується. Інтенсивність землетрусів вимірюють у балах за дванадцятибальною шкалою. На узбережжі Тихого океану землетруси часто супроводжуються велетенськими хвилями – цунамі, які в довжину бувають до 500 м, а висота хвилі може досягати 30-40 метрів. Під час цунамі рухається лише приповерховий шар води. # Вулканiзм Визначення **Вулканiзм** — це пiднiмання з надр Землi та виверження на її поверхню розплавленої речовини мантiї — магми. **Магматизм** — це сукупнiсть процесiв виплавляння, розвитку, руху та застигання магми. **Вулкан** — геологiчне утворення, що виникає пiд час вулканiзму. ![](/files/-LWNRQ6c2m8QB9MIrBOr) Вулкани, як і землетруси, як правило, виникають на межах літосферних плит унаслідок рухів земної кори. Пояси землетрусів і вулканізму здебільшого збігаються. Тихоокеанський сейсмічний пояс навіть називають вогняним кільцем через рекордну кількість вулканів. Виверження вулкана супроводжується сильними вибухами, виверженням разом із лавою суміші газів, попелу, водяної пари, великих уламків гірських порід (вулканічних бомб). Під впливом часу із шарів застиглої лави формуються вулканічні гори. Вулкани бувають: * **Згаслі** * **Діючи** Згаслі — це ті, про виверження яких не збереглось ніяких відомостей. Про їхню вулканічну природу свідчать конусоподібна форма гори та кратер на вершині. Діючі — це ті вулкани, про виверження яких є достовірні свідчення. Що таке магматизм?пiднiмання з надр Землi та виверження на її поверхню магмисукупнiсть процесiв виплавляння, розвитку, руху та застигання магмиспокійне витікання води з тріщин земної кори Який вулкан називають згаслим?який вже давно не вивергавсяпро виверження якого є достовірні свідченняпро виверження якого не збереглось ніяких відомостей # Гарячі джерела та гейзери Визначення **Гарячі джерела та гейзери** — виходи на земну поверхню підземних вод, пов’язані з вулканізмом. Вони нагріваються від розпеченої магми, яка підходить близько до поверхні. Зазвичай температура води у них сягає $$50-90^{\circ}С$$. Найбільше гарячих джерел і гейзерів в Ісландії — близько 700. Є вони у Росії (на Камчатці) та у США (Єллоустонський національний парк). Гарячі джерела — спокійне витікання води з тріщин земної кори. Гейзери — це джерела, які під тиском пари викидають фонтани гарячої води. # Вплив зовнiшнiх сил Землi На рельєф земної поверхні також впливають і зовнішні процеси, які відбуваються під впливом сонячної радіації, сили ваги, діяльності живих організмів та людини. Вони сприяють утворенню ярів, балок, річкових долин, печер, горбів і пасом різної форми. Визначення **Вивiтрювання** — процес руйнування i змiни гiрських порiд на земнiй поверхнi пiд впливами коливань температури повiтря, води й органiзмiв. ![](/files/-LWNRPekj3MAyK1ilNJd) Рисунок 5.8.1: Вивiтрювання. Ялтинська Яйла Визначення **Фiзичне вивiтрювання** — руйнування мiнералiв i гiрських порiд пiд впливом сонячної енергiї. Різких змін температури повітря не витримують навіть дуже тверді гірські породи. Вони то розширюються під час нагрівання, то стискаються внаслідок охолодження. Через це відламуються великі брили, уламки яких поступово перетворюються на щебінь, пісок і пил. Саме під дією фізичного вивітрювання каміння у пустелі Сахара «кричить». Визначення **Хiмiчне вивiтрювання** — руйнування, розчинення й перетворення мiнералiв i гiрських порiд, яке вiдбувається внаслiдок хiмiчної дiї води **Органiчне вивiтрювання** — руйнування, розчинення й перетворення мiнералiв i гiрських порiд, яке вiдбувається в результатi дiяльностi живих органiзмiв. Діяльність води створює річкові долини, водоспади, каньйони, яри, печери. Живі організми перетворюють мінеральну речовину на органічну, а після відмирання організмів, навпаки, органічні речовини перетворюються на мінеральні. Крім того, в земній корі тварини утворюють численні порожнини (нори й горбики). На болотах завдяки рослинам часто виникають купини. У теплих тропічних морях внаслідок накопичення відмерлих вапнякових коралів утворюються коралові рифи. ![](/files/-LWNRPemTmvjROkkfOSF) У результаті діяльності людини утворюються антропогенні форми рельєфу. До рукотворних форм рельєфу належать терикони (штучні «гори» насипані з порожніх порід, які викопували під час розробки родовищ корисних копалин), шахти, кар’єри, кургани (штучні куполоподібні горби в місцях давніх поховань), підземні переходи, тунелі, мости, насипи, піраміди, канали тощо. Великий внесок у формування рельєфу належить роботі вітру. Вітер створює форми рельєфу, які нагадують колони, стовпи, гриби, також ніші в горах. Увесь подрібнений матеріал вітер переносить на великі відстані і відкладає, створюючи, зокрема, бархани (піщані горби серпоподібної форми заввишки 200—500 м (у пустелях)) і дюни (піщані горби, вали та пасма, нанесені вітром, заввишки 100 м (на піщаних берегах морів, озер, річок)). Яке вивітрювання вiдбувається в результатi дiяльностi живих органiзмiв?фізичнеорганічнехімічне Що таке кургани?піщані горби серпоподібної форми у пустелях, заввишки 200—500 мштучні «гори» насипані з порожніх порід, які викопували під час розробки родовищ корисних копалинштучні куполоподібні горби в місцях давніх похованьпіщані горби, вали та пасма, нанесені вітром на піщаних берегах морів, озер, річок # Основнi форми рельєфу Землi Визначення **Рельєф** — сукупнiсть форм земної поверхнi, рiзних за обрисами, розмiрами, походженням, iсторiєю розвитку та утворених пiд дiєю внутрiшнiх i зовнiшнiх процесiв. До *найбільших (планетарних) форм земної поверхні* належать материки та океанічні западини. Основні форми рельєфу – це рівнини та гори. Дрібні форми рельєфу – це річкові долини, яри, каньйони, дюни, бархани тощо. # Рівнини Визначення **Рiвнини** — вiдносно рiвнi дiлянки земної поверхнi, що мають перепади вiдносних висот не бiльше за 200 м. Рівнинам у тектонічній структурі відповідають *платформи*. За висотою рівнини поділяють на *низовини* (від 0 до 200 м над рівнем моря), *височини* (від 200 до 500 м над рівнем моря) і *плоскогір’я* (500-700 м над рівнем моря). Серед піднесених рівнин розрізняють *плато* і *кряжі*. Плато — підвищені рівнини, відокремлені крутими уступами від навколишніх низовин. Прикладом можуть бути Великі рівнини у Північній Америці. Кряжі — це залишки зруйнованих височин, як-от Донецький кряж. **Найбільша на Землі низовина — Амазонська, що в басейні річки Амазонка.** Первинними називають рівнини, які колись були морським дном, але з часом земна кора піднялася, море відступило, а його дно стало суходолом (Західносибірська рівнина, Причорноморська низовина). Вторинні рівнини утворюються *внаслідок руйнування гір*, як-от на території Африки та Східносибірське плоскогір’я. Або *внаслідок річкових наносів*, як Індо-Гангська та Месопотамська низовини в Азії, Амазонська низовина в Південній Америці. В Україні значною мірою річковими наносами Дніпра утворені Придніпровська та Поліська низовини. **За формою** рівнини поділяються на: * Плоскі (Західносибірська рівнина) * Горбисті (Волинська височина, Придніпровська височина) Укажіть назву найбільшої низовини світу.АмазонськаМесопотамськаСхідноєвропейськаЗахідносибірська # Гори Визначення **Гори** — дiлянки земної поверхнi, що високо пiдiймаються над прилеглими рiвнинами та мають сильно розчленований рельєф. **Гiрська країна** — велика територiя з гiрськими рельєфами й гострими вершинами. **Гiрський хребет** — лiнiйно витягнута форма рельєфу, обмежена схилами, що розходяться в протилежнi боки. **Гребiнь** — найвища частина гiрського хребта. **Перевали** — зниженi мiсця гiрських хребтiв, якi сполучають долини, що лежать з обох бокiв вiд хребта. Горам у тектонічній структурі відповідають області складчастості. **За висотою** гори поділяють на: * низькі (до 1000 м): Урал, Кримські гори * середні (1000—2000 м): Карпати, Скандинавські гори * високі (понад 2000 м): Гімалаї, Анди. Висота гір залежить від виду гірських порід, які їх складають, і швидкості піднімання (зростання гір). Так гори, складені нестійкими породами (піщаник, вапняк та інші), швидко руйнуються і, незважаючи та їхній «молодий вік», мають окремі вершини і є відносно невисокими. Наприклад, Карпати – це молоді гори альпійської складчастості, але за висотою вони середні. **За віком** гори поділяються на: * молоді (процес горотворення ще не завершений, молодші за 60 млн. років): *Альпи, Памір* * старі (вік утворення перевищує 60 млн. років): *Урал, Скандинавські гори* Причиною різноманітності гір Землі є також їхнє походження. Складчасті гори сформувалися на рухомих ділянках земної кори, найчастіше на краях літосферних плит, коли земна кора стискалася, а гірські породи зминалися у складки. За віком складчасті гори молоді, вони утворилися в нашу (Кайнозойську) еру. Наприклад: Гімалаї, Кордильєри, Кавказькі, Кримські гори, Карпати. ![](/files/-LWNRQ5ytZgYanK7aTIN) Складчасто-брилові (відродженні) гори формуються, коли на місці знаходження старих гір знову починаються процеси горотворення. Вони мають вирівняні вершинні поверхні, як у давніх гір, але круті схили і значну висоту, як у молодих гір. Такі гори є давніми за віком. Наприклад: Уральські гори, Аппалачі, Тянь-Шань. ![](/files/-LWNRQ6-orUe96_w3CsU) Вулканічні гори виникають унаслідок вулканічних вивержень. Вулканічні гори часто мають характерну конусоподібну вершину. Наприклад: Ельбрус, Ключевська Сопка, Фудзіяма. ![](/files/-LWNRQ61AWMAIdXhh-_r) Укажіть назву молодих гір.Скандинавські гориКарпатиАппалачіУрал # Рельєф дна Свiтового океану На материковій обмілині (шельфі) та материковому схилі продовжуються рівнини і гори суходолу. Для них характерний материковий тип земної кори (до глибини 3000-4000 м). Ложе океану розташоване глибше, за межами підводної окраїни материка, де поширений океанічний тип земної кори. Рельєф тут здебільшого горбисто-рівнинний, однак трапляються й окремі гори вулканічного походження. Часто підводну окраїну материка і ложе океану розділяє перехідна зона. Вона розташована у місцях сходження літосферних плит і має перехідний (від материкового до океанічного) тип земної кори та дуже складний рельєф. Тут позмінно чергуються улоговини окраїнних морів, підводні хребти та найглибші частини Світового океану — глибоководні жолоби. В районі улоговин окраїнних морів і глибоководних жолобів перебувають епіцентри землетрусів. Вершини підводних хребтів можуть здійматися над поверхнею води, утворюючи острівні дуги. Саме тут найбільше діючих вулканів. Найактивніші з них розташовані на морському дні. Визначення **Рифти** — розломи дна океану завглибшки кiлька кiлометрiв, якi утворюються внаслiдок розходження лiтосферних плит. По них з мантії рухається вгору розігріта речовина, що нагромаджується та застигає на дні океану, утворюючи серединно-океанічні хребти. Визначення **Глибоководнi жолоби** — вiдносно вузькi западини дна океану з глибинами до 11 км (Марiанський жолоб). ![](/files/-LWNRR1ABhB-QTltAE9_) Установіть відповідність між об’єктами, позначеними на схемі буквами, і їх назвами.\ океанічний жолобАБВГД шельфАБВГД підводний хребетАБВГД материковий схилАБВГД # Додаток 1. Основнi гори свiту | Назва | Найвища точка, м | Мiсцезнаходження | | ------------------- | ---------------------------------------------------- | ---------------- | | Гімалаї | Джомолунґма (Еверест) (8848) | Азія | | Каракорум | Чогори (8611) | Азія | | Памір | Пік Комунізму (7495) | Азія | | Тянь-Шань | Пік Перемоги (7439) | Азія | | Анди | Аконкаґуа (6960) | Південна Америка | | Кордильєри | Мак-Кінлі (6193) | Північна Америка | | Кіліманджаро | Кіліманджаро (5895) | Африка | | Кавказ | Ельбрус (5642) | Азія | | Альпи | Монблан (4807) | Європа | | Масив Вінсон | Пік Вінсон (4892) | Антарктида | | Австралійські Альпи | Косцюшко (2228) | Австралія | | Карпати | Пік Герлаховський (2655), в Україні – Говерла (2061) | Європа | | Кримські гори | Роман-Кош (1545), Ай-Петрі (1234) | Європа | ![](/files/-LWNRQ3rTLNB0LfKXi32) Установіть відповідність між назвами географічних об’єктів, та буквами, якими їх позначено на картосхемі.\ АндиАБВГД Великий Вододільний хребетАБВГД ГімалаїАБВГД КордильєриАБВГД # Гiдросфера Визначення **Гiдросфера** — водна оболонка Землi. Водами гідросфери вкрито близько 70,8% земної поверхні. **Складові частини гідросфери**: * Світовий океан (океани, моря, затоки, протоки) * Води суходолу (річки, озера, болота, льодовики, підземні води, штучні водойми, багаторічна мерзлота) * Води атмосфери (водяна пара, хмари, опади) Визначення **Солонiсть води** — загальна кiлькiсть солей, умiщених в 1 л (1000 г) води. Солоність води вимірюється у проміле (%) # Свiтовий колообiг води ![](/files/-LWNRQ7eCsLCWue3Whgw) На Землі водночас відбуваються великий і малий колообіги води. Процес переміщення води на земній кулі — великий (світовий) колообіг води в природі: океан – атмосфера – суходіл – океан Спочатку вода випаровується з океанів, морів, річок тощо. Піднімаючись угору, водяна пара охолоджується і знову перетворюється на рідину. Потім ця рідина випадає на землю дощем, градом, а взимку – снігом. Будь-які атмосферні опади стікають по земній поверхні, приміром, у річки, озера, а частина їх просочується в землю. З часом вода знов повертається в океан. Трапляється, що вода, яка випаровується з поверхні океану, повертається у вигляді атмосферних опадів одразу в той самий океан. Це малий колообіг води в природі: океан – атмосфера – океан Чому відповідає схема океан - атмосфера - суходіл – океан?великий колообіг водималий колообіг водисвітовий колообіг речовинколообіг енергії # Свiтовий океан та його частини Визначення **Свiтовий океан** — безперервний водний простiр земної кулi поза суходолом. Площа Світового океану — 361 млн км$$^{2}$$ (71% усієї земної поверхні; $$\dfrac{3}{4}$$ території Землі, і лише $$\dfrac{1}{4}$$ її поверхні припадає на суходіл). У Світовому океані зосереджено 96,5% усіх вод Землі, тому його вважають найголовнішою частиною гідросфери. Поверхню Світового океану називають акваторією. Світовий океан поділяють на чотири океани: * Тихий (найбільший і найглибший) * Атлантичний (найбільш освоєний, найсолоніший і найбільш забруднений) * Індійський (найтепліший) * Північний Льодовитий (найменший, наймілкіший, найхолодніший). ![image](/files/-LWNRRt5EN5oNJSPExiC) Який океан найсолоніший?Тихий океанІндійський океанПівнічний Льодовитий океанАтлантичний океан # Моря Визначення **Моря** — частини океанiв, як i глибоко заходять у сушу або вiдокремленi вiд океанiв островами i пiвостровами. Розрізняють окраїнні, середземні та міжострівні моря. Окраїнні моря розміщуються по окраїнах материків і мало вдаються в суходіл. Наприклад, Аравійське в Індійському океані, Берингове в Тихому океані. Середземні моря розташовуються всередині материка або між материками і з’єднуються з океаном однією або кількома протоками. Наприклад, Чорне, Середземне і Азовське в Атлантичному океані. Міжострівні моря розміщуються між островами. Наприклад, Яванське, Банда в Тихому океані. Як називаються частини океану, які розміщуються по окраїнах материків і мало вдаються в суходіл?затокипротокисередземні моряокраїнні моря # Затока Визначення **Затока** — частина океану або моря, що глибоко вдається у суходiл, але має вiльний зв’язок з океаном. В окремих випадках назва затока історично закріпилася за такими частинами Світового океану, що є, по суті, морями, як, наприклад, Мексиканська, Гудзонова або Перська затоки. Що є назвою затоки?ДрейкаБосфорБеригноваГудзонова # Протока Визначення **Протока** — вiдносно вузька частина водного простору, що сполучає двi сусiднi водойми i роз’єднує дiлянки суходолу. Наприклад Ґібралтарська, Керченська, Босфор, Магелланова протоки. # Частини суходолу Визначення **Материки** — найбiльшi частини суходолу, з усiх бокiв оточенi океанами й морями: Євразiя, Африка, Пiвнiчна Америка, Пiвденна Америка, Антарктида, Австралiя. **Пiвострiв** — дiлянка суходолу, iз трьох бокiв оточена водою, а з четвертого з’єднана з масивом суходолу. Наприклад, Аравiйський пiвострiв, Iндостан. **Острiв** — порiвняно невелика дiлянка суходолу, з усiх бокiв оточена водами океану або моря. Наприклад, острiв Гренландiя, Магадоскар тощо. # Острови Визначення **Острiв** — порiвняно невелика дiлянка суходолу, з усiх бокiв оточена водами океану або моря. Наприклад, острiв Гренландiя, Магадоскар тощо. **Острови за походженням:** * Материкові – частини материка, що відділилися внаслідок рухів земної кори (Ґренландія, Мадаґаскар). * Вулканічні – утворилися внаслідок виверження вулканів на дні океану (Курильські, Гавайські острови, Ісландія). ![](/files/-LWNRRxYgL2Zfsx0wmiM) * Коралові – створені вапняковими скелетами коралових поліпів, що живуть у тропічних частинах океанів (Великий Бар’єрний риф). ![](/files/-LWNRRx_dxVlPtDvJBqj) Визначення **Атол** — кораловий острiв, який найчастiше має форму розiрваного або суцiльного кiльця, що оточує неглибоку (до 100 м) лагуну. ![](/files/-LWNRRxbCoKq1JvlMbTM) Визначення **Архiпелаг** — група островiв, якi лежать на порiвняно невеликих вiдстанях один вiд одного. Архіпелагами є Гавайські острови, Британські острови, Зондські острови, острови Нова Зеландія тощо. ![](/files/-LWNRRxd0kfYz-HXav36) Який з островів не є вулканічним?Курильські островиГавайські островиГренландіяІсландія # Воднi маси Визначення **Воднi маси** — великi об’єми води, що вiдрiзняються температурою i солонiстю. Розрізняють екваторіальні, тропічні, помірні і полярні водні маси. Назва водних мас та їхні властивості зумовлені особливостями клімату тієї ділянки земної кулі, де вони утворилися. Екваторіальні водні маси дуже теплі ($$+25$$ ... $$+29^{\circ}С$$). Теплими також є і тропічні водні маси, температура яких становить у середньому $$+19^{\circ}С$$. Вони солоніші за екваторіальні. Температурні умови і солоність помірних водних мас мінливіші. Температура коливається від $$+10^{\circ}С$$ до $$+15^{\circ}С$$. У Південній півкулі вона знижується навіть до $$0^{\circ}С$$. Солоність помірних водних мас нижча за екваторіальні та тропічні. Полярні водні маси, що формуються на крайній півночі і на крайньому півдні Світового океану, найхолодніші. Їхня температура в окремих місцях дорівнює $$-1.8 ^{\circ}С$$, а солоність води нижча, ніж середня солоність Світового океану. Які водні маси мають найнижчу солоність?ЕкваторіальніТропічніПомірніПолярні # Додаток 1. Найбiльшi глибини океанiв | Океан | Назва | Глибина, м | | ------------------------ | ----------------- | ---------- | | **Тихий** | Маріанський жолоб | 11022 | | **Атлантичний** | Жолоб Пуерто-Рико | 8742 | | **Індійський** | Зондський жолоб | 7729 | | **Північний Льодовитий** | Ґренландське море | 5527 | # Рух води в океанi **Основні види руху водних мас:** * Вітрові хвилі — хвилі, викликані вітром. Мають коливальний характер. Чим довший шлях вітру над водною поверхнею, тим сильніше він дме і, відповідно, тим вищою стає хвиля. Тому найвищі хвилі трапляються в областях панування західного перенесення, особливо у Південній півкулі («ревучі сорокові», «несамовиті п’ятдесяті»), де господарює океанічна поверхня. * Цунамі — сейсмічні хвилі, викликані землетрусами на дні океану. Цунамі охоплює всю водну товщу від дна до поверхні. Цунамі здебільшого спостерігаються в Тихому океані. * Припливно-відпливні хвилі — хвилі, викликані силою тяжіння місяця та Сонця. Під час припливу вода тече до берегів, під час відпливу – від берегів. Рівень води змінюється двічі на добу. Найвищий приплив на земній кулі спостерігають біля східних берегів Північної Америки в затоці Фанді (до 18 м). * Океанічні течії: * Приповерхневі – викликані впливом потужних постійних вітрів, мають поступальний характер * Глибинні (глибинна циркуляція) – викликані різницею у щільності води Які хвилі переміщують всю водну товщу від дна до поверхні?Вітрові хвиліПрипливно-відпливні хвиліЦунаміВсі відповіді вірні # Океанiчнi течiї Визначення **Океанiчнi течiї** — горизонтальнi перемiщення водних мас на великi вiдстанi. За властивостями води розрізняють холодні й теплі течії. Дві паралельні течії приекваторіальних широт, які перетинають Світовий океан зі сходу на захід – це Північна і Південна Пасатні течії. Саме пасати панують у цих широтах і спричиняють рух водних мас зі сходу на захід. Частина водних мас, шукаючи виходу, повертає назад між Північною і Південною Пасатними течіями — Міжпасатна протитечія. Течії помірних широт змінюють свій напрямок на схід під дією західних потоків повітря. Про це нагадує і назва найпотужнішої течії Світового океану — течія Західних Вітрів. Якщо течії переміщуються з екваторіального (тропічного) поясу до високих широт, вони теплі, бо їхня температура вища за температуру навколишніх вод. І навпаки, течії, що прямують з високих широт у напрямку до екватора, холодні, адже їхня температура нижча за температуру навколишніх водних мас. Існують винятки з цього правила. Так, наприклад, Сомалійська течія прямує від екватора у високі широти, але вона холодна, бо мусонні вітри здувають теплу воду, а холодні маси підіймаються на поверхню і течія змінює свій напрямок двічі на рік. | Тепла течiя | Холодна течiя | Океан | | ----------------------------------------------------------------------------------------- | ----------------------------------------------------- | -------------------- | | Пiвнiчна Пасатна, Пiвденна Пасатна, Мiжпасатна протитечiя, Куросiо, Пiвнiчнотихоокеанська | Калiфорнiйська, Перуанська, Захiдних Вiтрiв | Тихий | | Пiвнiчна Пасатна, Пiвденна Пасатна, Ґольфстрiм, Пiвнiчноатлантична, Бразильська | Лабрадорська, Канарська, Бенґельська, Захiдних Вiтрiв | Атлантичний | | Пiвденна Пасатна, Мусонна, Мозамбiцька | Сомалiйська, Захiдних Вiтрiв | Iндiйський | | Норвезька, Шпiцберґенська | Схiдноґренландська | Пiвнiчний Льодовитий | Яка течія тече як тепла, але називається холодною?СомалійськаЗахідних ВітрівКуросіоМозамбіцька Який вид хвиль досягає у затоці Фанді висоти до 18 м?ЦунаміВітровіПрипливно-відпливні # Води суходолу Визначення **Води суходолу** — води рiк, озер, болiт, льодовикiв, штучних водойм, каналiв. # Річка Визначення **Рiчка** — природний водний потiк, що рухається в заглибленнi, створеному його рухом.\ **Рiчкова система** — головна рiчка з притоками.\ **Рiчкова долина** — пониження від витоку до гирла, по якому тече річка. Якщо стати лицем за течією річки, справа буде права притока, відповідно, ліва – з протилежної сторони. ![](/files/-LWNRQz_HLj6O2Irp0WN) **Притоки річки:** 1 – права, 2 – ліва притока першого порядку, 3 – ліва притка другого порядку\ Автор: Shannon1 **Частини річки:** * **Витік** – початок річки (може бути джерело, болото, льодовик тощо). * **Гирло** – кінець річки, де вона в впадає в іншу річку, озеро, море тощо. * **Русло** – заглиблення у річковій долині, по якому постійно течуть води річки. * **Заплава** – частина річкової долини, яка затоплюється під час повені. * **Тераси** – східцеподібні уступи на берегах річки, які колись були заплавами. * **Дельта** – рівнина в пониззях річки, створена наносами річки та порізана протоками. * **Поріг** – мілководна скеляста ділянка в руслі річки. * **Водоспад** – круте падіння води з прямовисного уступу в русло річки. Визначення **Басейн рiчки** — територiя, з якої рiчка з притоками збирає поверхневi та пiдземнi води.\ **Вододiл** — межа мiж басейнами сусiднiх рiчок. ![](/files/-LWNRQzbHOYjNGUVK0uO) **Схема річки:** 1 – витік, 2 – меандр, 3 – дельта, 4 – гирло\ Автор: Distorted Визначення **Режим рiчки** — змiна рiвня води в рiчцi протягом року. **Повiнь** — тривале перiодичне пiдняття рiвня води в рiчцi. **Паводок** — короткочасне пiдняття рiвня води в рiчцi. **Межень** — найнижчий рiвень води в рiчцi. **Льодостав** — час, коли рiчка покрита льодом. **Льодохiд** — схiд льоду з рiчки. **Живлення рiчки** — постiйне поповнення рiчки водами. **Живлення річок:** * Снігове * Дощове * Льодовикове * Підземними водами * Змішане Більшість річок суходолу живляться за змішаним типом із переважанням одного з джерел живлення. У річок з переважанням льодовикового живлення повінь влітку, снігового – навесні (річки помірних широт). **За характером течії:** * Гірські (мають пряме русло, вузьку долину та швидку течію) * Рівнинні (мають русло з вигинами, широку долину та плавну течію) Укажіть назви річок, одна з яких протікає в Євразії, друга — в Австралії.Парана, ДарлінгМіссісіпі, НілАмудар’я, МюррейВолга, Меконг Що таке заплава?Частина річкової долини, яка затоплюється під час повеніРівнина в пониззях річки, створена наносами річки та порізана протокамиСхідцеподібні уступи на берегах річкиМілководна скеляста ділянка в руслі річки Яку назву має щорічне підняття рівня води у річці?МеженьПаводокПовінь # Ерозія Руйнівну роботу ріки називають ерозією. Визначення **Меандри** — плавнi колоподiбнi вигини русла рiчки. У такому меандрі річка тече швидше вздовж увігнутого берега, розмиваючи його. Тому закрути постійно збільшуються, доки не відбудеться їхній прорив. Тоді частина колишнього русла залишається збоку, поступово замулюється й утворює старичне озеро – старицю. # Озеро Визначення **Озеро** — замкнуте природне заглиблення, заповнене водою. Вiд моря озеро вiдрiзняється вiдсутнiстю зв’язку з океаном. **За походженням:** * Тектонічні — утворені в розломах та опусканнях земної кори (Байкал, Танґаньїка). * Вулканічні — утворені в кратерах згаслих вулканів (озера Камчатки, Ісландії). * Льодовикові — утворені в улоговинах, які виникли під тиском льодовика (Велике Солоне, Велике Ведмеже, Ладозьке). * Залишкові — це залишки давніх морських басейнів, які відокремились у період підняття узбережжя (Каспійське та Аральське моря-озера, Чад). * Карстові — розташовані у порожнинах, які утворилися після розчинення водою гірських порід (Шацькі озера). * Лиманні — знаходяться на узбережжях морів, у гирлах давніх річок (Маракайбо, Дністровський лиман). Відкриті лимани прісні, закриті – солоні. * Загатні — котловина утворилася внаслідок перегородження долини річки зсувами, обвалами (Синевир, Тана). * Старичні — ділянки старого русла річки у долинах рівнинних річок. **За режимом:** * Стічні — з яких витікає ріка. Прісні. Наприклад, озеро Байкал – найглибше озеро у світі (1602 м), містить $$\dfrac{1}{10}$$ запасів прісної води світу (витікає ріка Ангара). * Безстічні – солоні. Наприклад, озеро Балхаш, яке наполовину прісне, а наполовину солоне. Західна частина озера мілководна і має прісну воду, в неї впадає велика річка (80% усього припливу води). Східна частина глибока і має велику солоність. Котловини яких озер утворилися внаслідок перегородження долини річки зсувами чи обвалами?карстовихзагатнихлиманнихзалишкових Укажіть яке за походженням озеро Каспійське морезалишковевулканічнетектонічнелиманне Установіть відповідність між назвами озер та їх характеристикоюbr\ Мертве моренайвисокогірнішеблукаюченайглибшенайнижченайбільше за площею Тітікаканайвисокогірнішеблукаюченайглибшенайнижченайбільше за площею Лобнорнайвисокогірнішеблукаюченайглибшенайнижченайбільше за площею Байкалнайвисокогірнішеблукаюченайглибшенайнижченайбільше за площею # Болото Визначення **Болото** — надмiрно зволожена дiлянка суходолу зi своєрiдною рослиннiстю та шаром торфу не менш нiж 30 см. Займають 5% суходолу. Для утворення болота необхідно багато опадів, близьке розташування підземних вод, плоский рельєф, близьке залягання водонепроникного шару порід. **За умовами живлення:** * Низинні — живляться ґрунтовими водами. * Верхові — живляться атмосферними опадами. * Перехідні — мають мішане живлення, тобто як ґрунтовими водами, так і атмосферними опадами. **Роль у природі:** * Зволожують повітря навколишньої території, пом’якшують клімат. * Є місцем проживання багатьох видів тварин і цінних видів рослин. * Є місцем накопичення торфу, який використовують як добриво, паливо та хімічну сировину. * Після осушення мають високу родючість. * Регулюють стік поверхневих вод. Який вид палива добувають у болотах?ВугілляНафтаГазТорф Що з переліченого не властиво болотам?Роблять клімат більш різкимЄ місцем проживання багатьох видів тварин і цінних видів рослинПісля осушення мають високу родючістьРегулюють стік поверхневих вод # Штучнi водойми Визначення **Штучнi водойми** – водойми, створенi людиною. **Водосховища** — великi штучнi водойми, створенi для накопичення i зберiгання води. Цю воду людина використовує для вироблення електроенергiї, зрошування, задоволення питних потреб тощо. **Канали** — штучнi рiчки. Створюють їх для судноплавства, осушення i зрошування земель. **Ставки** — створюють у ярах або спецiальних поглибленнях i використовують для зрошення садiв, городiв, догляду за тваринами, розведення риби, птахiв. # Льодовики та багаторiчна мерзлота Визначення **Льодовики** — природнi рухомi нагромадження льоду на земнiй поверхнi. Утворюються з твердих атмосферних опадів у районах із низькими температурами повітря, коли снігу випадає більше, ніж може розтанути. Займають 11% площі суходолу. У льодовиках сконцентрована найбільша кількість чистої прісної води на Землі (70%). Вивченням льодовиків займається наука *гляціологія*. Розрізняють гірське (у Гімалаях, Альпах та інших високих горах) і покривне (на рівнинах) зледеніння. До найбільших покривних льодовиків належить льодовик Антарктиди. Від центру цього континенту льодовик сповзає до морського узбережжя. Тут від нього відколюються величезні брили і, потрапляючи в океан, стають плаваючими крижаними горами – айсбергами. Визначення **Снiгова лiнiя** — умовна межа, вище якої температура повiтря вiд’ємна i снiгу випадає бiльше, нiж може розтанути. Висота розташування снігової лінії залежить від кліматичних особливостей місцевості. Так, в горах поблизу екватора снігова лінія перебуває на висоті 4,5-5 тис. метрів. В арктичних і антарктичних широтах завдяки холодному клімату вона опускається майже до рівня моря. ![image](/files/-LWNRQkA9O1m4bu0hFbz) Відступаючий льодовик та форми рельєфу, створені ним Визначення **Робота льодовикiв** — руйнування, перенесення i накопичення гiрських порiд. Руйнуючи гірські породи, льодовик разом з талими водами переносить на певну відстань їхні частки, розміром від піску й пилу до величезних валунів. З цих наносів, під час танення льодовика, утворюються морени, ози, ками. Льодовики формують кари (льодовикові ложа) – заглиблення, схожі на великі крісла; цирки – чашоподібні заглиблення; ози – довгі, вузькі піщані вали; ками – піщані горби та морени – скупчення переміщених та відкладених льодовиком уламків. Визначення **Багаторiчна мерзлота** — шари мерзлих гiрських порiд у надрах Землi, якi не розмерзаються протягом року. Яку назву мають чашоподібні заглиблення, створені льодовиками?кариозикамицирки # Форми рельєфу: яр та балка Форми рельєфу утворюються також тимчасовими потоками вод. Визначення **Яри** — глибокi, широкi й достатньо протяжнi крутосхилi долини V-подiбної форми, якi виникають внаслiдок ерозiї пухких гiрських порiд тимчасовими лiнiйними водотоками пiд час потужних опадiв, танення снiгу, льоду чи льодовикiв. **Балка** — суха або з тимчасовим водотоком долина з плоским дном; кiнцева стадiя розвитку ярiв. # Додаток 2. Рiчки | | Назва та величина | Місцезнаходження | | ------------------------------------- | ---------------------------------------------------------------- | --------------------------------------------- | | **Найвищий водоспад** | Анхель (1054м) | р. Чурун, приток р. Орiноко, Пiвденна Америка | | **Найповноводнiша рiчка** | Амазонка (з Мараньйоном – 6437 м) | Пiвденна Америка | | **Найдовша рiчка** | Нiл (з Кагерою – 6671 м) | Африка | | **Найдовша рiчка Європи** | Волга (3531 м) | Росія | | **Найбiльша рiчка Пiвнiчної Америки** | Мiссiсiпi (з Мiссурi – 5971 м) | США | | **Найдовша рiчка Азiї** | Янцзи (5800 м) | Китай (КНР) | | **Рiчка Колорадо** | унiкальний каньйон | Пiвнiчна Америка | | **Рiчка Колумбiя (Пiвнiчна Америка)** | найбiльший енергетичний запас | Пiвнiчна Америка | | **Найдовша рiчка Австралiї** | р. Муррей, її приток р. Дарлiнг довша за р. Муррей до їх злиття. | Австралія | Де знаходиться річка з найбільшим енергетичним запасом?ЄвропаПівденна АмерикаПівнічна АмерикаАзія # Додаток 3. Озера | Найбiльше за площею озеро | Каспiйське море (376 000 км$$^2$$). | | ------------------------------------------ | ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ | | **Найсолонiше, найнижче** | Мертве море (солонiсть 270-280 промiле, висота становить -400 м над рiвнем моря). | | **Найглибше озеро у свiтi** | Байкал (1602 м). | | **Блукаюче озеро** | Лобнор в Центральнiй Азiї, яке щороку перемiщується. | | **Найвисокогорнiше** | озеро Тiтiкака (Пiвденна Америка). | | **Найбiльшi озера** (за зменшенням площi): | Каспiйське море, Верхнє, Вiкторiя, Гурон, Мiчиган, Аральське море, Байкал, Танганьїка, Ньяса, Балхаш, Ладозьке, Онезьке. | # Пiдземнi води Визначення **Пiдземнi води** — це води, якi залягають в трiщинах та пустотах земної кори в рiдкому, твердому та газоподiбному станi. На підземні води припадає близько 23% всієї прісної води на Землі. Під дією підземних вод утворюються карстові печери. Для їх утворення необхідна достатня кількість атмосферних опадів і залягання водопроникних шарів гірських порід над водотривкими. Водопроникні гірські породи — породи, які легко пропускають воду, наприклад пісок і гравій. Водотривкі породи, як-от глина або граніт, навпаки, не пропускають крізь себе воду. ![](/files/-LWNRPeGJswiwOrdfO8f) Рис. 6.10 Види підземних вод **За умовами залягання:** * Верховодка — найближчі до земної поверхні підземні води, що не мають суцільного поширення. * Ґрунтові — залягають у першому від поверхні водотривкому шарі. * Міжпластові — залягають між двома водотривкими пластами. **За хімічним складом:** * Прісні — містять незначну кількість домішок та розчинених мікроелементів. * Мінералізовані — містять багато солей, мікроелементів. Визначення **Джерело** — природний, самочинний сконцентрований вихiд на земну поверхню пiдземних вод. **Гейзер** — джерело, що перiодично фонтанує гарячою водою та парою. **Артезiанськi води** — пiдземнi води, розташованi у водоносних шарах мiж водонепроникними шарами пiд тиском. **Термальнi води** — пiдземнi води, що мають пiдвищену температуру (вище 20ºC) Скільки відсотків запасів прісної води на Землі припадає на підземні води?13%11%23%25% Які підземні води називають артезіанськими?Найближчі до земної поверхні підземні води, що не мають суцільного поширенняРозташованi у водоносних шарах мiж водонепроникними шарами пiд тискомЗалягають у першому від поверхні водотривкому шаріМають пiдвищену температуру (вище 20ºC) # Атмосфера Визначення **Атмосфера** — повiтряна оболонка Землi. Нижня межа атмосфери опускається до земної поверхні, а верхня поступово переходить у космічний простір. Атмосфера утримується силою тяжіння Землі та обертається разом із нею. До її складу входить *атмосферне повітря*, *водяна пара* і *тверді частинки в завислому стані*. Суміш газів атмосфери називають повітрям: азот 78%, кисень 21%, інші гази 1% (у тому числі 0,3% вуглекислий газ). Примітка Азот — компонент, з якого складається все живе.\ Кисень потрібен для дихання.\ Вуглекислий газ — «утеплювач» Землі, тому що він легко пропускає сонячну енергію до земної поверхні та затримує тепло, що йде від неї.\ Надзвичайно важливий озон, який не пропускає до земної поверхні ті сонячні промені, які згубно діють на всі живі організми. Озон концентрується на висоті 20-30 км, утворюючи озоновий шар. Водяна пара потрапляє в атмосферу в результаті випаровування води із земної поверхні. З водяної пари утворюються хмари та опади. Вона затримує в атмосфері до 60% тепла, що піднімається від поверхні Землі. Тверді частинки, що містяться в атмосфері в завислому стані, зменшують кількість сонячної енергії, що надходить до Землі, сприяють швидкому згущенню водяної пари й утворенню хмар. | Назва | Характеристика | | ---------------------------------------------------------------------------------------------------- | --------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- | |

Тропосфера
(до 8—18 км)

| Містить 90% усього атмосферного повітря. Найщільніший шар атмосфери. Тут формується погода. Верхня межа тропосфери над екватором піднімається до 18 км, а над полюсами – лише до 8 км. У тропосфері температура повітря знижується на кожен 1 км на 6\\(^{\circ}С\\). | |

Стратосфера
(до 50—55 км)
Озоновий шар
(20—25 км)

| Повітря в стратосфері розріджене та сухе. У ній майже немає хмар. Основний газ у стратосфері – озон. Озоновий шар захищає Землю від шкідливого ультрафіолетового випромінювання Сонця. | |

Мезосфера
(до 80—85 км)

| Має дуже розріджене повітря. Його температура зменшується до $$-100…-110^{\circ}С$$. Мезосфера здатна відбивати радіохвилі, забезпечуючи далекий радіозв’язок на планеті. | |

Термосфера (іоносфера)
(до 400 км)

| Сфера дуже розрідженого іонізованого газу. Завдяки поглинанню сонячної радіації температура з висотою підвищується до $$1000^{\circ}С$$. У термосфері утворюються полярні сяйва. Іоносфера частково поглинає шкідливе рентгенівське випромінювання Сонця. | |

Екзосфера
(«Земна корона»)
(до 1800—2000 км)

| Сфера розсіяння, з якої гази можуть потрапляти до міжпланетного простору. Має незначний уміст водяної пари та гелію. | Який газ складає основу атмосферного повітря?Вуглекислий газКисеньАзотОзон Яке з тверджень не є вірним?Озон концентрується на висотi 20-30 км, утворюючи озоновий шарВодяна пара затримує в атмосферi до 60% тепла, що пiднiмається вiд поверхнi ЗемлiТропосфера мiстить 30% усього атмосферного повiтряАтмосфера утримується силою тяжiння Землi та обертається разом iз неюУсі вірні Встановіть відповідність між складовими атмосферного повітря та їх функціями:\ Кисень«утеплювач» Землi«конструктор» усього живогозабезпечує диханнязахисник від шкідливого сонячного випромінення Вуглекислий газ«утеплювач» Землi«конструктор» усього живогозабезпечує диханнязахисник від шкідливого сонячного випромінення Азот«утеплювач» Землi«конструктор» усього живогозабезпечує диханнязахисник від шкідливого сонячного випромінення Озон«утеплювач» Землi«конструктор» усього живогозабезпечує диханнязахисник від шкідливого сонячного випромінення # Тепловi пояси Землi Усі процеси в атмосфері відбуваються з участю **сонячної енергії**, але не всі ділянки земної поверхні отримують однакову її кількість. Чинники, від яких залежить кількість сонячної радіації: * Кут падіння сонячних променів: найбільша кількість сонячних променів над екватором, найменша — за Полярним колом. Так, на екваторі кут падіння сонячних променів сягає $$90^{\circ}$$ у березні і вересні (у дні весняного та осіннього рівнодення) і є дуже великим у грудні та червні (у дні зимового і літнього сонцестояння). * Прозорість атмосфери: хмари, пил, смог, дим зменшують кількість сонячної радіації, що надходить до Землі. * Тривалість світового дня: влітку до районів поблизу полюсів надходить значна кількість сонячної радіації. * Абсолютна висота місцевості: гірські вершини отримують більше сонячної радіації, ніж рівнинні поверхні. * Характер земної поверхні: величина альбедо, рельєф місцевості, океанічні течії. Наприклад, ліс, пісок, розораний вологий темний ґрунт поглинають більше енергії Сонця і тому нагріваються швидше. Натомість світлі території, вкриті снігом чи льодом, майже не нагріваються, оскільки більша частина енергії, що надійшла від Сонця, миттєво відбивається назад в атмосферу. Вода нагрівається повільніше, але й повільніше віддає поглинуту енергію. * Відстань від Землі до Сонця: у січні Земля розташована найближче до Сонця і отримує більшу кількість сонячної енергії, на найбільшій відстані — в липні. Визначення **Тепловi пояси** — умовнi глобальнi областi Землi, що видiляються за ознакою розподiлу середньорiчних температур повiтря. Виділення теплових поясів обумовлено нерівномірним розподілом сонячного тепла по кулястій поверхні Землі. Межі теплових поясів проходять за умовними лініями — тропіками та полярними колами. Визначення **Тропiки** (Пiвнiчний та Пiвденний) — паралелi, що вiддаленi на $$23^{\circ}27’$$ на пiвнiч i на пiвдень вiд екватора. **Полярнi кола** (Пiвнiчне та Пiвденне) — паралелi в Пiвнiчнiй i Пiвденнiй пiвкулях з широтою $$66^{\circ}33’$$. Існують спеціальні географічні карти, які показують річний розподіл температури повітря на Землі. На них температуру повітря позначають або точками, поряд з якими стоїть її числове значення, або спеціальними лініями, які з’єднують точки з однаковою температурою, – **ізотермами**. Червоними лініями позначають температуру найтеплішого місяця року, яким у Північній півкулі є липень. Чорними або синіми лініями позначають температуру січня – найхолоднішого місяця у Північній півкулі. Розрізняють чотири типи річного розподілу температури: *екваторіальний*, *тропічний*, *помірний* і *полярний*. За особливостями річного розподілу температури повітря на Землі виділяють сім теплових поясів, межами яких є ізотерми: *жаркий*, *два помірних*, *два холодни*х і *два пояси вічного холоду*. ![](/files/-LWNRR9g3bjKyhmWD6Pv) Автор: Urmas **Жаркий** розташований з обох боків від екватора між Північним і Південним тропіками. Земна поверхня отримує багато сонячного тепла й добре нагрівається завдяки тому, що сонячні промені падають прямо або під великим кутом. Середньорічні температури: $$+20$$...$$+26 ^{\circ}С$$. **Помірні** (Північний і Південний) розташовані між тропіками та полярним колом в обох півкулях. Висота Сонця над горизонтом змінюється залежно від пори року, що зумовлює велику амплітуду коливань температури й зміну пір року. Середньорічні температури: $$0^{\circ}$$...$$+25^{\circ}С$$. **Холодні** (Північний і Південний) розташовані за полярними колами в обох півкулях. Кут падіння сонячних променів мінімальний, частину променів відбивають льодовий і сніговий покрив, тому на території цих поясів дуже холодно. Середньорічні температури: нижче за $$0^{\circ}С$$. **Пояси вічного холоду** (Північний і Південний) розташовані навколо полюсів і оточені ізотермою $$0^{\circ}С$$ найтеплішого місяця в обох півкулях. Який з чинників, що обумовлює різницю у кількості сонячної радіації діє таким чином, що при збільшенні кількості сонячної радіації температура повітря знижується?Характер земної поверхніАбсолютна висота місцевостіКут падіння сонячних променівТривалість світового дня Як проведені межі теплових поясів?За паралелямиЗа меридіанамиЗа тропіками та полярними коламиЗа ізотермами # Пояси атмосферного тиску на Землi Визначення **Атмосферний тиск** – сила, з якою повiтря тисне на земну поверхню. Одиниці вимірювання атмосферного тиску – міліметри ртутного стовпа (мм рт. ст.), Паскалі (Па). За нормальний атмосферний тиск уважають тиск ртутного стовпа заввишки 760 мм на широті $$45^{\circ}$$ над рівнем моря при температурі $$0^{\circ}С$$. Вимірюють тиск за допомогою **барометра**. ![](/files/-LWNRPHNWk4uFuKndG1Z) Автор: Sch Повітря тисне на різні ділянки земної поверхні неоднаково. Це можна пояснити нерівномірним нагріванням поверхні Землі, від якої, в свою чергу, нагрівається повітря. Отож, атмосферний тиск залежить від температури повітря. При підвищенні температури тиск знижується, при зниженні – навпаки. ![](/files/-LWNRPHPE7UsQ7IdWUEE) Від нагрівання повітря розширюється, піднімається вгору і менше тисне на поверхню. При охолодженні, навпаки, стискається й опускається вниз. Також важливим фактором є висота над рівнем моря. Із підняттям угору товщина верхніх шарів атмосфери зменшується, як зменшується й густина повітря, тому тиск знижується у тропосфері на кожен 1 км підйому на 100 мм ртутного стовпчика. На Землі існують три пояси з переважанням низького тиску й чотири — з переважанням високого тиску. Їхнє утворення пов’язане з нерівномірним розподілом сонячного тепла на Землі та властивістю повітря змінювати об’єм і вагу залежно від температури. Визначення **Iзобари** — лiнiї на картi, якi з’єднують точки з однаковим тиском на земнiй поверхнi. Зона якого тиску знаходиться над екватором?зона високого тискузона низького тиску Який з факторів не впливає на атмосферний тиск?температура повітрявисота над рівнем моряхарактер підстилаючої поверхнізалежить від всіх наведених факторівХарактер підстилаючої поверхні (сніг, рослинність, поверхня води, тощо) має великий вплив на властивості повітряних мас, на їх температуру, вологість і прозорість, а отже, впливає і на рівень атмосферного тиску, що дуже залежить від температури повітря. Головним чином вплив на температуру пояснюється тим, що від характеру підстильної поверхні залежить співвідношення величини сонячної радіації відбитої від поверхні землі і поглиненої нею (світла поверхня відбиває сонячну радіацію, а темна – поглинає). Більш детально про це можна прочитати в 11 главі ([альбедо](http://geography.ed-era.com/6/rozvyazannyageografichnyh_zadach.html)). --- [Next Page](/llms-full.txt/1)