Cтародавня епоха пізнання Землі

Люди у всі часи цікавилися світом, що їх оточує. Тому витоки географії як землеописової науки знаходимо у давніх народів. У різних народів уявлення про землю та досягнення в її пізнанні відрізнялися. Давні єгиптяни вміли визначати напрямок південь – північ, передбачали, якими будуть повені на Нілі. Месопотамці виділяли 12 місяців у році, пояснювали рухи небесних тіл, склали карти земель уздовж річок Тигр і Євфрат, склали описи країн, що розташовувалися між Середземним морем і Перською затокою.

Рисунок 2.1.1: Уявлення стародавніх індійців про землю

Фінікійці були мореплавцями і першовідкривачами. Вони вміли орієнтуватися за зорями, заснували багато портів у Середземному морі. Є відомості про те, що фінікійці першими плавали вздовж берегів Африки, тоді ще невідомого для європейців материка.

Рисунок 2.1.2: Маршрут подорожі фінікійців (600 р. до н.є.)

Великий внесок у розвиток географії внесли античні вчені. Так, Анаксімандр винайшов сонячний годинник – гномон, а також першим накреслив географічну карту з використанням масштабу.

Хто з вчених перший визначив розміри Землі?

Ератосфен Геродот Птолемей Птолемей – геоцентрична система (в центрі Земля), Коперник – геліоцентрична система (в центрі Сонце).